Судили чоловіка, який на подвір’ї підірвав гранату, привезену з АТО

1 червня 2020 року о 13:50 до поліції зателефонувала 25-річна жінка та повідомила, що 29-річний чоловік, з яким вона перебуває на стадії розлучення, прийшов до будинку її матері у селі Кривлин Ковельського району та, погрожуючи розправою, кинув на подвір’я предмет, схожий на гранату.

Внаслідок вибуху ніхто не постраждав. Правопорушник перебував у стані алкогольного сп’яніння.

Під час огляду місця пригоди за участю спеціалістів вибухотехнічного відділу ГУНП у Волинській області поліцейські вилучили металеві уламки, характерні для вибуху гранати Ф-1, предмет, схожий на запобіжний важіль осколкової ручної гранати, зразки грунту тощо.

Зловмисника затримали у порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України. Відомості слідчі внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст. 15, ч. 2 п. 5 cт. 115 Кримінального кодексу України. Мова йде про замах на умисне вбивство, вчинений способом, небезпечним для життя багатьох осіб. Санкція статті передбачає від десяти до п’ятнадцяти років позбавлення волі.

Згодом слідчі «додали» ще ч. 1 ст. 263 КК України (Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами).

У судовому засіданні обвинувачений, уродженець села Калиновник Ковельського району, повністю визнав факт незаконного зберігання осколкової ручної гранати Ф-1, але відмовився визнавати, що хотів скоїти умисне вбивство тещі.

За його словами, перебуваючи в АТО, їхав з хлопцями і вони дали йому ручну гранату, яка була перероблена під «сувенір»: з неї був витрушений тротил через зроблені отвори, сточені боки, внаслідок чого стінки гранати стали тонкими, а сама вона – легшою. Граната була пофарбована в червоно-чорний колір, «красиво зроблена». В неї був вставлений справжній бойовий запал у повному спорядженні.

Публікація за темою: Гранату кидав на Ковельщині член «Правого сектора»

Цю гранату чоловік привіз додому і вона лежала у нього в ящику з рибальським приладдям. Того дня він вирішив поїхати до дружини і дочки, щоб привезти гостинці і поспілкуватися. Щоразу, коли він приїжджав у село до дружини, тамтешні хлопці просили його показати щось з АТО. Коли він одягався, його погляд впав на ящик, де була граната, тож взяв її, щоб «показати хлопцям». По дорозі до дружини добряче випив з хлопцями. Прийшов у хату, однак розмови не вийшло, бо «був п’яним».

Зі слів чоловіка, дружина пішла, а він залишився у дворі з її братом. Сиділи, розпивали пляшку, яка була у нього в рюкзаку разом з гранатою. В процесі чаркування захотів показати швагру гранату. Оскільки запал був бойовий і «міг поодривати пальці», а обидва «були п’яні», надумав запал викрутити. Запал заржавів, не піддавався, в результаті чека вискочила із запалу.

Обвинувачений каже, що був уже «дуже п’яний» і вставити чеку назад ніяк не вдавалося. Сказав швагру сходити додому, тобто до тещі, і «принести тонкий дріт, щоб ним прив’язати важіль запалу до корпусу гранати, аби не скочив уверх і не підірвав запал».

Швагро пішов у хату, а він стояв і чекав його у дворі. Той дуже довго не виходив. Важіль запалу продовжував утримувати, рука затерпла, тому й вирішив відкинути гранату, щоб запал спрацював. Як стверджує, сам запал «вибухає не голосніше, як петарда» і небезпечно лише, коли вибухає у руках. Тому відкинув гранату від себе в бік від хати, нікого при цьому в дворі не було, крім нього.

Однак, сталося так, що вибухнув не лише запал, розірвало також гранату, чого він не чекав. На його думку, частина тротилу все ж залишилася в гранаті, а оскільки стінки її були сточені, то «вони не витримали». Далі з хати вискочив швагро і «почалися розборки», після яких він пішов з двору, відійшов трохи, ліг і заснув, оскільки його «геть розібрало».

Розбудили його працівники поліції і він ніяк не міг зрозуміти, що сталося, думав за те, що бився зі швагром. В кишені у нього так і залишилася чека від гранати, яку не міг вставити назад у запал.

За словами обвинуваченого, з тепер уже колишньої тещею у нього ніколи не виникало конфліктів з агресією і погрозами, вони із швагром випивали, то теща могла сваритися, але без зла. В дворі тещі міг «матюкатися», але через те, що «не получалося вставити чеку і він втомився тримати важіль запалу». Не чекав таких наслідків, все «сталося з необережності», тому просив вибачення у тещі, дружини та інших.

Потерпіла теща сказала, що в момент, коли зять кидав гранату, у дворі нікого не було. Як такого конфлікту в неї з ним не було.

Свідоком на суді виступила і колишня дружина обвинуваченого. Вона розповіла, що коли той прийшов до них п’яний, то матір заховала її у коморі. Звідти вона вийшла вже після вибуху.

До речі, у чоловіка, який винув гранату, медики виявили у крові 2,09 проміле алкоголю.

На думку колегії суддів, твердження слідства та прокурора Олександра Омельчука, що обвинувачений мав давні особисті неприязні відносини з матір’ю своєї колишньої дружини, які й спонукали його до спроби позбавити її життя, не має в своїй основі жодного переконливого доказу.

Підсудного визнано невинуватим в пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст.115 КК України, і виправдано.

Ковельський міськрайонний суд в складі колегії суддів під головуванням Сергія Панасюка, суддів В’ячеслава Лесика та Ірини Логвинюк ухвалив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 263 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років не вчинить нового злочину.

Зарахувати у строк покарання термін попереднього ув’язнення з 01 червня 2020 року по 20 травня 2021 року, з розрахунку день за день.

Фото Національної поліції