Грищук Володимир Валерійович

Народився 9 жовтня 1989 року в селі Кухарі Ковельського району.

Був найменшою дитиною в багатодітній родині. Володимир зростав добрим і веселим. Був працелюбним хлопчиком. До четвертого класу навчався в школі рідного села, а потім до одинадцятого класу – у Велицькій загальноосвітній школі.

У 2008 році закінчив ПТУ №22 (смт Луків) і здобув професію робітника фермерського господарства, отримав посвідчення водія категорії «ВС». Працював у різних сферах, але найбільше любив працювати водієм.

У 2015 році одружився. У 2016 році у них з дружиною Русланою народився первісток, син Матвій, як дві краплі води, схожий на татка. А у 2020 році народився ще один синочок – Давид.

У перші ж дні повномасштабного вторгнення Володимир без роздумів пішов захищати свою Батьківщину та сім’ю від загарбників. Рік часу він був на Волині біля кордону з Білоруссю, отримав звання старшого солдата. А з кінця березня 2023 року поїхав нищити ворога на Схід України (Донецька область). Декілька разів приїжджав у довгоочікувану відпустку. Дуже сумував за своєю сім’єю та рідними.

Загинув 18 квітня 2024 року в Донецькій області біля населеного пункту Очеретине, виконуючи бойове завдання.

Похований з почестями у рідному селі Кухарі.

Указом Президента України від 31 жовтня 2024 року Володимира Валерійовича Грищука нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).