Панасюк Юрій Валерійович
Народився 17 квітня 1998 року у селі Броди Ратнівської селищної громади Ковельського району.
Був другою дитиною в родині. Завжди гарно ладнав зі старшим на кілька років братом Валерієм. Досить часто сім’я опинялася у складних життєвих обставинах. Хлопці змалечку вчилися працювати, щоб у майбутньому мати чим заробити на життя. Мама каже, що були слухняними дітьми. Завжди виконували поставлені батьками завдання.
Після закінчення Бродівського ліцею старший брат Валерій поїхав на Закарпаття, на Батьківщину матері (Світлана родом із Закарпаття, у Броди вийшла заміж і тут залишилася на все життя). Там створив сім’ю. Нині мешкає за кордоном, допомагає рідним фінансово.
Юрій після закінчення місцевого ліцею залишився у селі, строкової служби в армії не проходив, їздив на сезоні заробітки. Вирізнявся безвідмовною готовністю допомогти усім, хто потребував допомоги.
До лав української армії Юрія мобілізували влітку 2023 року. Проте прослужив він, за словами дружини Катерини, лише чотири місяці і повернувся додому. 18 жовтня 2023 року одружився з мамою трьох дітей Катериною Жигаревич. Вона на той момент проживала у Видраниці. Там винайняли хатину і мешкали разом. Будували плани щодо подальшого спільного життя.
18 січня 2025 року Юрія Панасюка знову мобілізували. 11 місяців він боронив Україну у складі Національної гвардії. Додому не приїжджав. Спілкувався телефоном з батьками, дружиною, братом. Підрозділ, у якому ніс службу захисник, перебував на обороні Покровського напрямку. Ще увечері 21 листопада він, як завжди, подзвонив до мами, потім до Катерини, а невдовзі дружині сповістили, що її чоловік загинув.
24 листопада захисника відспівали священники Гірниківського благочиння. Поховали його на місцевому кладовищі.
