Петрук Володимир Іванович
Народився 12 квітня 1992 року в селищі Голоби Ковельського району.
З раннього дитинства любив ловити рибу, збирати гриби та ягоди, ріс енергійним, життєрадісним, добрим, щирим та дуже рухливим хлопчиком. У шкільні роки ходив на туризм, займався спортом, великою його пристрастю була риболовля.
Після восьмого класу обрав свій шлях – вступив до військового ліцею, в якому навчався з 2007 року по 2010 рік. Це рішення було не випадковим і після закінчення ліцею продовжив навчання в Кам’янець-Подільському національному університеті на факультеті військової підготовки. У ньому завжди були гідність, сила духу, відчуття відповідальності. Його шлях був свідомим із юних років – служити і захищати…
Володимир був людиною, яка вміла радіти життю. Дуже любив подорожувати, любив гори, багато читав. Гори для нього були джерелом натхнення і ковтком свободи, а море – спокоєм. Він обожнював відкривати нові місця, дихати простором, бачити світ і завжди стійко йшов до своєї мети. Його подорожі починалися з українських Карпат. Володя декілька разів піднімався на найвищу їх вершину – Говерлу, побував на горах Піп Іван, Петрос, подорожував в Альпах і підкорив найвищу точку Європи – Монблан. Бував у горах не тільки влітку, а в усі пори року: восени, взимку та навесні. Він разом зі своїм товаришем, французом Стефаном, здійснили подорож на дивовижні Канарські острови – Тенеріфе та Ла Гомера. Цей юний хлопець побував у багатьох країнах Європи і мав багато друзів не тільки в Україні, а й за кордоном. Він навчився прекрасно готувати їжу – із любов’ю, із душею, із вигадкою. Це було його хобі, яким він ділився з близькими.
За тиждень до війни Володимир повернувся з Польщі, де працював більше трьох років. Сказав, що хоче жити і працювати в Україні, хоче мати свою сім’ю, вити своє власне сімейне гніздечко. Він не вагався і став на захист України – не за славу, а з обов’язку серця. Щоб не хвилювати близьких, Володимир не одразу повідомив, що служить у війську. А добрими новинами й добрим настроєм він любив ділитися, тому вирішив познайомити маму з нареченою, як тільки приїде у відпустку.
Завжди усміхнений, позитивний, витривалий розвідник Володимир Петрук із позивним «Браслет» загинув 2 червня 2024 року.
