Ткачук Максим Олегович

Народився 7 грудня 1992 року у Ковелі.

Змалечку ріс без материнської та батьківської любові. Ним опікувалися бабусі: Любов Миколаївна та Галина Василівна, яких уже немає. До 9-го класу навчався у Люблинецькому ліцеї, потім опанував професію столяра у ПТУ №5. Працював на будівництвах, за кордоном.

Попри все, Максим завжди знаходив причини залишатися оптимістом, цінував прості радощі – провести час з друзями, поспілкуватись.

Разом з дідусем Олександром Миколайовичем господарювали на дачі, рибалили. У вільну хвилину хлопець поринав у світ книг. Мав мрії, плани, як і кожна молода людина.

20 січня 2025 року Максима мобілізували. Спочатку було навчання, а далі – передові позиції фронту. Він з честю воював за свою країну.

Востаннє спілкувався 16 квітня. Попередив про важливе бойове завдання, з якого він, на жаль, не повернувся.

Стрілець-снайпер 1-ї аеромобільної роти військової частини А4165, солдат Максим Ткачук загинув 25 квітня 2025 року поблизу населеного пункту Білогорівка Сіверськодонецького району на Луганщині. Його життя обірвалося від поранень, отриманих в результаті скиду вибухового пристрою з ворожого БпЛА.

Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Ткачуку Максиму Олеговичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) рішенням Ковельської міської ради від 24 липня 2025 року.