Ковель попрощався з капітаном Володимиром Котиком, якому сьогодні мало б виповнитись 52 роки

Сьогодні в 14:44 · 3 хв читання

Саме сьогодні, 22 квітня, Володимиру Котику мало б виповнитись 52, але клята війна забрала його життя, його майбутнє, принесла страшне горе у батьківський дім.

У цей день Ковельська громада зібралась, щоб подякувати Герою за захист, віддати останню шану патріоту, командиру кулеметного взводу 3-го механізованого батальйону військової частини А7028, капітану, який загинув чотири дні тому, – повідомляє Ковельська міська рада.

Згадували історію життя людини, яка залишила дуже світлий слід на цій землі, увібрала у собі багато чеснот, притаманних справжнім чоловікам: доброту, щирість, справедливість, мужність, відданість.

Володимир Котик народився у нашому місті. Навчався у ЗОШ №11. Обрав дуже мирну спеціальність «Промислове та цивільне будівництво», яку здобув в Українському інституті інженерів водного господарства в м. Рівне. Разом з тим, у ВУЗі закінчив військову кафедру та отримав звання лейтенанта.

Повернувся у рідне місто і працював на заводі ВАТ «Ковельсільмаш». А з 2008 року – в приватних будівельних компаніях Києва.

З 2014 року Володимир своє життя присвячує військовій справі: став прикордонником, служив на рідній Волині.

Ковельчанин був активним учасником Революції Гідності, а свій перший бойовий досвід здобув під час АТО. Він постійно зростав як військовий, підвищував свою кваліфікацію на тренувальних зборах. У грудні 2016 року звільнився у запас в чині капітана.

Коли ж над Україною знову нависла загроза великої війни, Володимир 11 січня 2022 року підписав контракт зі 100-ю бригадою територіальної оборони. Він знову пішов боронити наші кордони, нашу країну, нашу свободу і незалежність, кожного з нас.

Зі своєю «Сталевою Соткою» пройшов найгарячіші точки, починаючи з Серебрянського лісу на Лиманському напрямку. Свій останній бій прийняв 18 квітня 2025 року біля населеного пункту Плещіївка на Донеччині, де отримав поранення, несумісні з життям, в результаті артилерійського обстрілу.

Він був будівельником по життю. Опорою і підтримкою для родини. Чуйним, турботливим сином. Дуже уважним до своїх сестер, їх родин, племінників. А ще – сильним, вольовим командиром, який першим йшов у бій. Володимир – справжній патріот України, людина, яка до останнього дня залишилась вірна своєму обов’язку захисника Вітчизни, яка поклала на вівтар незалежності і майбутнього нашої країни найдорожче – життя
– зазначив міський голова Ігор Чайка під час своєї промови

Він також висловив щирі співчуття рідним: мамі Ганні Володимирівні, татові Володимиру Григоровичу, сестрам Наталії та Людмилі.

Володимир робив усе, що у його силах, щоб наша країна була незалежною. Україна неодмінно переможе. І у цьому буде внесок нашого земляка Володимира Котика.