Сталеві воїни «Сталевої Сотки»: історія Анатолія з Ковельщини на псевдо «Агроном»

Пан Анатолій на псевдо «Агроном» служить у протитанковому взводі 2 механізованого батальйону 100 ОМБр на посаді старшого оператора ПТРК.

Родом чоловік із села Бруховичі, що у Ковельському районі, – повідомляє пресслужба 100-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

Після закінчення середньої школи юний Анатолій вступив на навчання до Горохівського радгоспу-технікуму (нині – Горохівський фаховий коледж ЛНУП). Найяскравіший спогад тих часів – мітинг Народного руху України у Горохові, на якому В’ячеслав Чорновіл подарував студентам синьо-жовтий прапор.

Тієї ж ночі ми вивісили стяг на гуртожитку – попри те, що часи були ще «радянськими». На ранок переполох був на увесь Горохів!

– згадує події буремної юності пан Анатолій

За тодішньою «традицією» навчання довелося перервати на період строкової служби:

Мобілізували мене ще за часів СРСР, а на «дембель» вже ішов з лав Збройних сил України. Служив у сонячному Криму – в береговій охороні морської піхоти. Неодмінно туди повернуся! Бо Крим – це невід’ємна частина Україна! І хай ідуть в д**у усі, хто намагатиметься переконати нас у чомусь іншому!

– розповідає боєць «Сталевої Сотки»

Після демобілізації та закінчення навчання у технікумі Анатолій працював агрономом (звідтіля й позивний!) в місцевих агрофірмах. А згодом разом зі старшим братом Миколою взявся за розбудову власної сімейної ферми:

Обробляв землю – маю трактор з повним набором додаткового обладнання. Тримав п’ять корів, нині лишилося три. Навіть коня мав: не для роботи – для душі

– з ледь відчутною ностальгією розповідає «Агроном»

У 2015-2016 роках Анатолій брав участь в АТО в лавах 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.

А 24 лютого 2022 року – не на хвильку не задумуючись – знову став на захист України, тепер уже в лавах 100 бригади.

Понад рік у Серебрянському лісі, бої на Покровському напрямку, а нині – Битва за Торецьк. Тож бойового досвіду в «Агронома» стільки – що вже й трохи забагато, як на одну людину.

Прекрасно розумію, що нам ще доведеться поборотися з ординцями. Їм муляє сам факт існування України – адже це унеможливлює існування російської імперії. Без нас у них немає історії – бо й зроблені вони із зовсім іншого тіста, аніж ми. Наш козир – ми на своїй землі. І внутрішній стрижень у нас міцніший. А ще, ми – творчі люди, а без цього на полі бою просто ніяк

– мудро розмірковує пан Анатолій

Про свої «цивільні» захоплення, за якими найбільше сумує на фронті, «Агроном» розповідає напівжартома:

Ну, найбільше захоплення – то жінки! А ще кортить нарешті піти до нашого незрівнянного волинського лісу по гриби – дуже вже мені до вподоби оте тихе полювання! Мій особистий рекорд – 15 правдивих («білих грибів», або ж «боровиків») на одній галявині!

Фото пресслужби 100-ї ОМБр