Сталеві воїни «Сталевої Сотки»: історія батька та сина з Ковельщини, які боронять Україну

«Який дуб, такий тин. Яка гребля, такий млин. Який батько, такий син» – як не згадати це прислів’я, розповідаючи про оцих ось козарлюг, які разом служать у гранатометному взводі 2 механізованого батальйону 100 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ!

Першим із них на захист України став батько – Василь Йосипович на псевдо «Йосип». Чоловік добровольцем прибув до ТЦК щойно дізнавшись про широкомасштабне вторгнення і 25 лютого 2022 року вже був у лавах нашої волинської бригади, – повідомляє пресслужба 100 ОМБр.

У цивільному житті я був хліборобом-одноосібником. Мав коня, трактор, комбайн – обробляв 15 гектарів землі. Та дізнавшись про «велику війну» я відразу збагнув – треба лишати господарство і ставати на захист Батьківщини. Бо коли орки прийдуть на мою рідну Волинь – буде вже пізно…

– розповідає пан Василь

А влітку минулого року приклад з батька взяв і син Сергій (псевдо «Сєрий»). Молодий чоловік працював водієм-далекобійником, постійно виїжджав у закордонні рейси. Та коли прийшов час стати до лав ЗСУ – навіть думки не мав ухилятися від виконання конституційного обов’язку.

Звичайно, батько допоміг мені швидше адаптуватися у війську. А згодом рідними для мене стали усі побратими – ми з хлопцями тепер як одна сім’я

– зізнається Сергій

«Йосипу» та «Сєрому» є кого захищати і за кого воювати – у рідному волинському селі Рудка-Миринська на них чекають… відразу шість коханих жінок і дівчаток!

Рахуйте самі: Наталя Федорівна (дружина Василя Йосиповича і мама Сергія), Олена та Валентина (доньки/сестри), Ірина (невістка/дружина), а також маленькі Ярина і Мілана (онуки пана Василя, або ж племінниця та донька пана Сергія).

Одним із найдраматичніших спогадів війни для батька і сина є поранення Сергія:

Про те, що я «трьохсотий» встигли доповісти на командний пункт – і на тому обірвався зв’язок. Згодом розповідали, що впродовж наступних трьох годин батько від невідомості просто не знаходив собі місця. У мене ж була розірвана губа, перебинтована голова – говорити було вкрай проблематично. Проте я увесь час намагався «пояснити» хлопцям – мовляв, зв’яжіться з татом, аби він не хвилювався…

– розповідає «Сєрий»

Фото 100 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ