Лазарчук Андроник Григорович

Народився 15 січня 1870 р. в селянській родині в с. Уховецьк (нині Ковельський район) на Волині.

У 1881 році почав навчатися у ковельського маляра-іконописця, у 1886-1889 роках вчився в живописній майстерні Почаївської Лаври. У 1897 році закінчив Петербурзьку Академію мистецтв, навчався на Педагогічних курсах при Академії та у майстерні професора Маковського у 1899-1900 рр.

Упродовж усього життя викладав малювання і креслення в навчальних закладах у Почаєві, Ковелі, с. Великі Дедеркали (Тернопільська область), Кременці, Конотопі та Борзні. Підтримував стосунки з родиною Лесі Українки, ілюстрував журнали «Рідний край» і «Молода Україна», які видавала Олена Пчілка.

Працював над створенням ікон, брав участь у монументальних розписах українських храмів — Святотроїцької та Печерної церков Почаївської Лаври. Його учнями були Іполит Лазарчук — заслужений діяч мистецтв України (1968) — зачинатель Української мультиплікації, професор Володимир Костецький, народний художник України Олександр Саєнко, художник-графік Мойсей Фрадкін, Іван Хворостецький.

З 1915 р. постійно проживав у Борзні на Чернігівщині, де у 1919 р. очолив художні курси, а у 1922 р. став ініціатором заснування Борзнянського краєзнавчого музею, де зібрав твори Миколи Ге. Завідував музеєм у 1922—1925 рр.

Помер у Борзні 6 вересня 1934 року, похований на міському цвинтарі.

Син — Лазарчук Іполит Андроникович, український художник кіно, мультиплікатор.

У Ковелі є вулиця Лазарчука.