Романюк Василь Валентинович

Народився 12 січня 1990 року у Ковелі. Мешканець села Вербка Дубівської громади Ковельського району.

Після закінчення Вербської школи навчався у Ковельському професійно-технічному училищі №5. Згодом здобув фах техніка-електрика у Державному вищому навчальному закладі «Нововолинський електромеханічний коледж». 15 років працював за спеціальністю на Ковельському хлібокомбінаті.

З майбутньою дружиною Лесею познайомився у 2008 році. Через два роки пара одружилась. Невдовзі у подружжя народився син Станіслав та донечка Мар’яна. Рідні пригадують, що Василь був майстром на всі руки. Він був підтримкою та опорою для своїх батьків, люблячим чоловіком для дружини, прекрасним батьком. Обожнював проводити час з дітьми, займався з ними ліпленням. Любив кулінарію, часто радував сім’ю смачними сніданками. Найбільшим захопленням Василя були подорожі. Він умів бачити красу природи навколо, особливо – у горах Карпат.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік сказав рідним, що якщо буде потрібно – піде захищати свій дім, свою країну. 13 лютого 2023 року його мобілізували до лав Збройних Сил України. Після проходження навчання у Нововолинську Василь ніс службу у 417-му окремому стрілецькому батальйоні. Тримав оборону на Дніпропетровському напрямку, згодом – на Запорізькому.

Життя стрільця 1-го кулеметного відділення кулеметного взводу військової частини А4898, солдата Василя Романюка, обірвалося 28 січня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новодарівка Запорізької області внаслідок штурмових дій противника.

Упродовж 14 місяців рідні жили з надією, чекали. Проте дива не сталося. Загибель воїна підтвердили результати ДНК-експертизи.