Історія лісоруба з Ковельщини, який на війні став сержантом аеромобільної бригади

Лісівник з Ковельщини Ігор Дудка нині відповідає за забезпечення свого підрозділу у 71-й окремій аеромобільній бригаді. Це щоденна і непроста робота: викликів більшає, потреби ростуть, а часу на зволікання немає.

Його історію розповідає Поліський лісовий офіс ДП «Ліси України».

Воїн каже, що на війні головне – встигнути раніше, ніж стане пізно. І в цьому дуже допомагають колеги-лісівники.

Життя Ігоря Дудки давно пов’язане з армією. Ще у 1994 році він проходив строкову службу – у Горлівці на Донеччині та Рубіжному на Луганщині, де вперше відчув військову дисципліну й відповідальність. Тоді він і уявити не міг, що майже через два десятиліття знову повернеться до війська – вже в умовах повномасштабної війни з росією.

Повернувшись до мирного життя, він присвятив себе лісовому господарству. Розпочинав у Маневицькому лісництві. Працював на трелюванні деревини, а згодом, перед мобілізацією, тривалий час був лісорубом у Ковельському надлісництві філії «Поліський лісовий офіс».

День повномасштабного вторгнення йому, як і багатьом колегам, закарбувався в пам’яті надовго. Ігор разом з односельчанами пішов до ТЦК, де вже утворились великі черги з охочих стати на захист.

Мене відправили на навчання і згодом я опинився в Кременчуці, де формувалась 71-а окрема аеромобільна бригада, тоді ще єгерська. Разом зі мною було 22 земляки, серед яких і лісівники. Кожного відбирали за своїми вміннями. Я став сержантом матеріального забезпечення у ремонтній роті

– розповідає Ігор Дідка

Першим місцем служби був Покровський напрямок. Завдання було чітке – забезпечити побратимів усім необхідним. Але реальність виявилася значно складнішою.

Першу пошкоджену техніку хлопці ремонтували прямо у дворах. Замаскували її як могли. Нам не вистачало інструментів. Я звертався до знайомих із села за допомогою. Харчами та продуктами забезпечувала частина

– каже захисник

Згодом бійці бригади виконували задачі на Куп’янському напрямку. Роботи значно додалось. Ворог почав масово застосовувати FPV-дрони. Тож крім, звичного ремонту доводилось обладнувати броньовану техніку протидронними решітками та сітками.

Після переміщення на Сумщину ремонтна рота розташовувалась в приміщенні колишнього колгоспу. Приміщення без опалення, тож побратимів треба було забезпечити теплом.

У Поліському лісовому офісі кажуть, що постійно підтримують підшефну 71-шу бригаду. Не менша підтримка очікує на воїна-лісівника і після демобілізації. В ДП «Ліси України» діє ефективна програма соціальної підтримки, яка передбачена колективним договором.

А поки Ігор робить свою справу – тихо і без зайвих слів. Забезпечує, організовує, допомагає. Робить усе, щоб його побратими мали необхідне і могли виконувати свої завдання. Ми продовжимо максимально цьому сприяти!

– йдеться у дописі лісового офісу

Фото: Поліський лісовий офіс ДП «Ліси України»

Оновлено 22.03.2026 о 12:41 – додано прізвище воїна.