Історія нацгвардійця Ігоря Панчука, родом з Ковеля, який здобув три «золота» на змаганнях у США

06.04.2024 о 19:38 · 3 хв читання

Легендарна особистість – це про уродженця Ковеля Ігоря Панчука. Нещодавно наш земляк привіз три «золота» з міжнародних змагань серед поранених військовослужбовців та ветеранів війни – «United States Air Force and Marine Corps Trials 2024», які проходили в Лас-Вегасі. На цей спортивний форум до США приїхали представники з 21-ї країни. Збірна України вперше стала учасницею і здобула 76 медалей.

Про це повідомляє Ковельська міська рада.

29-річний атлет, який родом з Ковеля, виборов перші місця в бігу на 100, 200 і 400 метрів. Причому на 400-метрівці побив рекорд великих міжнародних спортивних змагань «Warrior Games». Він здолав дистанцію за 57.52 секунди, тоді як найкращий попередній результат – 1 хвилина 13 секунд.

Після повернення з престижного турніру одразу – до справ військових. Не вдалось навіть зустрітись з рідними. Ігор Панчук – офіцер Національної гвардії, служить з 2018 року.

Я – спецпризначенець, обожнюю свою роботу. Кайфую від драйву, небезпеки. У мене в сім’ї немає військових, за руку ніхто не вів, але з 15 років пішов уже у ліцей. Не хотілося бути, як всі, прагнув обрати вузьке направлення. Приваблювали військова форма, зброя. Це було кохання з першого погляду
– каже він

У Ковелі Ігор навчався у середній школі №3 імені Лесі Українки. З раннього дитинства захоплювався різними видами спорту: футбол, пауерліфтинг, плавання, єдиноборства, легка атлетика.

Офіцер пройшов чимало «гарячих» точок. 13 січня 2023 року поблизу Бахмута неподалік від нього розірвалася російська граната, внаслідок чого він отримав поранення руки та обох ніг.

Коли я був лежачим у шпиталі, поставив собі за мету потрапити на змагання. До речі, вигорання стається, якщо немає мети. Саме спорт допоміг мені сформувати цю рису – цілеспрямованість
– говорить Ігор Панчук

Не часто тепер Ігор буває у Ковелі, де живуть його такі близькі люди – мама Алла Георгіївна, бабуся Галина Олексіївна Якубович. Та й з дружиною і маленьким синочком теж в основному спілкується телефоном. У нього така професія – захищати Батьківщину.

Пишаюсь, що живу в такий історичний час і не стою осторонь. Ця війна надовго і треба воювати, щось робити. Мрія теж у мене зрозуміла – перемогти й жити зі своєю сім’єю. Ми винні Перемогу усім загиблим
– переконаний він

Ковель гордиться своїм земляком. Віримо, що в Ігоря Панчука попереду – багато перемог, і найважливіша для нас усіх – Перемога України.

Дякуємо за захист і чекаємо у рідному місті.