Його життя, мов спалах: ковельчани попрощались зі своїм Героєм Ігорем Фейдаком

Йому було лише 35… Ще б жити й жити. Виховувати донечку, піклуватися про дружину, маму, здійснювати мрії. Ще так багато можна було б зробити. Сьогодні ж Ковельська громада провела в останню земну дорогу свого земляка Ігоря Фейдака.

Він народився 19 листопада 1989 року. До 9 класу навчався у загальноосвітній школі №11, фах здобув у машинобудівному технікумі за спеціальністю «Організація виробництва», – повідомляє Ковельська міська рада.

У дитинстві цікавився історією, дружив зі спортом. У футболі, баскетболі, легкій атлетиці завжди був серед перших.

Потім була строкова служба в армії. Спочатку – у навчальному центрі «Десна», далі – у навчальному центрі Сухопутних військ.

Свою трудову діяльність розпочав у сфері торгівлі. Працював на багатьох ковельських підприємствах. Але особливо важливим для нього було відкриття магазину «Наш край» на вулиці Володимирській, де він був спочатку завідувачем складу, а згодом – директором. Саме там працювала його майбутня дружина Наталія. Там вони й познайомилися. А згодом створили родину.

У 2020 році Ігор вирішив кардинально змінити своє професійне життя і підписав перший контракт зі Збройними силами України. Обрав для служби 14 окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого.

Одразу після підписання контракту – 11 місяців на сході. Пройшов фронтами АТО/ООС. І вперше побачив свою донечку Уляну, коли їй було вже чотири місяці…

Перед повномасштабним вторгненням Ігор проходив навчання у Львові. 22 лютого він повернувся в Ковель. А вже з перших днів разом зі своєю бригадою став на захист країни. Спочатку – Київ, потім – багато гарячих точок війни. Останнім часом служив під Куп’янськом.

Про війну рідним говорив мало. Коли телефонував додому, питав у Наталії, як Улянка. Його постійно цікавило, чим живе рідне місто.

5 червня він поспілкувався з мамою. А через пів години на позицію прилетів ворожий снаряд. Ігор отримав важке поранення. Більше як місяць лікарі боролися за його життя, і сам чоловік тримався з усіх сил. Але виснажене війною серце не витримало…

Головний сержант – командир гармати 1 самохідного артилерійського дивізіону 14 ОМБр Ігор Фейдак – помер 26 липня у лікарні міста Києва.

Таким він був – справжнім, мужнім воїном, який сам обрав свій шлях і був вірним йому до останнього подиху. Найважче сьогодні рідним. Щирі співчуття родині: дружині Наталії, донечці Улянці, мамі Людмилі Егамівні, вітчиму Олегу Віталійовичу, брату Роману з родиною, усім, хто знав і любив Ігоря Фейдака

– сказав під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка

Перша вчителька Ігоря Ірина Гаврилюк розповіла, що в дитинстві він був завжди стриманий, дуже сумлінний і відповідальний, а його усмішка, ніби осяювала клас.

Життя Ігоря, мов спалах, яке він віддав за нашу Україну. Він став нашим Героєм, захисником. Пам’ять про нього тепер житиме вічно

– додала вона

Честь і слава тобі, воїне!

Поховали Ігоря Фейдака на Алеї Героїв міського кладовища.

Фото Ковельської міської ради