Ковельська громада провела в останню земну дорогу Захисника Віталія Мартинюка

Є люди, які після себе залишають не лише спогади, а й світло. Сьогодні ковельчани віддали останню шану саме такій людині, своєму земляку, воїну Віталію Степановичу Мартинюку. Людині, яка прожила гідне життя, зробила багато добрих справ, залишила по собі світлу пам’ять у рідних, друзів, побратимів і всіх, хто її знав.

Про це свідчать розповіді рідних, друзів, дописи, які з’явилися в соціальних мережах після загибелі Віталія. У кожному з них – біль втрати, вдячність і повага. Бо він був людиною, яка заслуговувала на такі слова, – повідомляє Ковельська міська рада.

Віталій – ковельчанин. Навчався у загальноосвітній школі №11, а також у нашій школі мистецтв, адже з дитинства захоплювався музикою. Згодом – у Волинському фаховому коледжі культури та мистецтв імені Ігоря Стравінського на відділенні духових інструментів.

Любов до музики й творчості супроводжувала його все життя. У 2004 році Віталій долучився до команди, яка відкрила у Ковелі магазин музичних інструментів «До мажор». Згодом змінив сферу діяльності, але псевдо «Мажор» залишилося з ним назавжди. Бо в цьому слові – весь Віталій: оптиміст, життєлюб, людина з прекрасним почуттям гумору, доброзичлива і світла.

Він був дуже багатогранною людиною. Ще однією його великою пристрастю були автомобілі та дороги. Рідні пригадують, що першу машину, яку вони придбали, він сам довів до ладу і почав надавати на ній послуги таксі.

Пізніше пов’язав своє життя з міжнародними вантажними перевезеннями й багато років працював в одній із транспортних компаній у Польщі.

Та вже в перші дні повномасштабного вторгнення росії Віталій повернувся до України і вступив до лав Ковельського батальйону територіальної оборони.

Згодом, 13 квітня 2022 року, його мобілізували до військової частини А2042. Через два роки він був переведений до 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, де проходив службу на Харківщині.

Одного разу Віталій сказав дружині Тетяні, що добре було б продати їхній старенький бус і придбати для фронту пікап. Родина й друзі допомогли зібрати необхідні кошти, і автомобіль вдалося купити. Такі справи найкраще говорять про людину.

За словами командира, сержанта Олександра Буріса, Віталій був справжнім професіоналом. Він легко справлявся з будь-якою технікою, міг переналаштувати автомобіль під бойові завдання, встановити РЕБ чи Starlink, щоб усе працювало безвідмовно. Уміло маневрував під ворожими обстрілами та знаходив вихід навіть із найскладніших ситуацій. А ще мав надзвичайно важливий для фронту дар – підтримати побратимів, додати їм настрою й налаштувати на позитив.

За сумлінну службу Віталія Мартинюка неодноразово було нагороджено відзнаками Головнокомандуючого Збройних Сил України та командуванням 14-ї Окремої механізованої бригади.

Його близькі надзвичайно тепло і з великою любов’ю розповідають про Віталія, про його вдачу. Вони зазначають, що він був дуже турботливим. Знаючи, що вони теж перебувають у постійній напрузі, Віталій часто надсилав лише смайлик або коротке повідомлення. Для сім’ї це означало найголовніше – з ним усе добре.

Таке вітання рідні отримали й вранці 14 липня. А вже вдень надійшла страшна звістка.

Водій-електрик 1-ї радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї артилерійської розвідки військової частини А1008, рядовий Віталій Мартинюк загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, отримавши поранення, несумісні з життям.

Життєвий шлях прекрасної людини обірвала війна за кілька місяців до 50-річчя. Хочеться подякувати Віталію за його громадянську позицію, мужність і відвагу. Він ні хвилини не вагався – повернувся з-за кордону до рідного міста і з перших днів повномасштабної війни став на захист України. Але ця війна безжально забирає найкращих. Вона руйнує українські родини, залишає дітей без батьків, а батьків – без дітей. Та вона не здатна забрати пам’ять і вдячність

– сказав міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди

Від усієї громади він висловив співчуття мамі Марії Едуардівні, дружині Тетяні, доньці Вікторії, синові Юрію, сестрі Руслані, усім рідним і близьким.

Поховали Віталія Мартинюка на Алеї Героїв міського кладовища.

Світла пам’ять.

Вічна слава Захиснику України.

Фото Ковельської міської ради