Неподалік Ковеля працює літній табір для людей з інвалідністю, які приїздять з різних куточків України

Уже майже два десятиліття неподалік Ковеля працює літній табір для людей з інвалідністю «Єдність».

Те, що колись починалось як скромний виїзд на природу з кількома наметами, перетворилося на масштабний соціальний проєкт, який щороку об’єднує сотні людей з різних куточків України, – пише misto.media.

Почали з намету посеред хащів

Історія табору розпочалася у 2006 році, коли віряни Української Церкви Християн Віри Євангельської (УЦХВЄ, протестантська християнська конфесія) організували виїзд на природу, серед учасників були і люди з порушеннями слуху.

Цей виїзд показав, наскільки важливим є відпочинок для людей з інвалідністю. Тому вирішили робити табір щорічною традицією літа

– пригадує головний натхненник і багаторічний керівник табору, директор департаменту служіння людям з порушеннями слуху УЦХВЄ Павло Смаль

За підтримки ковельської благодійної організації «Жест допомоги», волонтерів, меценатів надану приватну територію перетворили на справжню базу відпочинку. Тут є житлові корпуси, молитовний будинок, кухня, зала для зібрань і невелике кафе. Хоча частина волонтерів і гостей досі проживає в наметах, це не зменшує бажання приїхати сюди знову.

За сезон організовують три заїзди: для людей із проблемами слуху, опорно-рухового апарату та зору. А з минулого року започаткували ретрити для військових з інвалідністю та їхніх сімей.

Волонтери виконують усю необхідну роботу: допомагають учасникам, готують, прибирають і створюють теплу атмосферу.

Єдність різних

Швачка Лілія Бояновська всі ці роки відвідує табір як волонтерка. Вона володіє жестовою мовою, оскільки мала серед знайомих людей із порушеннями слуху.

Я пам’ятаю цю територію, коли тут були лише шатра посеред дерев. Вирішальну роль грає все-таки атмосфера, а не комфорт

– ділиться лучанка

Вона наголошує: хоча ініціатива належить християнській церкві, табір має міжконфесійний характер.

Ми шукаємо теми, які можуть усіх об’єднати. Ідея: різні, але єдині, є для нас ключовою

– говорить Лілія

З 19 липня тут відпочивають 75 людей із порушенням зору із 16 областей

У липні цього року в таборі відпочиває 75 людей з проблемами зору з 16 областей України. Серед них – 19-річна Єлизавета Терлецька з Миколаївщини, яка вдруге приїхала на Волинь, хоч зараз мешкає у Польщі через війну. Дівчина мріє поєднати журналістику та психологію, допомагати людям і краще розуміти себе.

Дівчина ділиться, що поза приміщенням в Україні їй складно орієнтуватись. У Польщі з цим легше: багато важливої інформації у містах описано шрифтом Брайля, є пандуси, ліфти, навчений персонал.

До прикладу, на вокзалах вона може самостійно пересісти з поїзда на поїзд, а за потреби допоможуть залізничники.

21-річний Дмитро Колачан з Києва відвідує табір втретє. Хлопець каже, що місце допомагає незрячим людям реалізувати себе в соціумі, «вийти в люди».

Для людей з вадами зору складним є те, що для більшості людей є простим. До прикладу, домовитись про зустріч в якомусь місці та добратись туди – для нас це не просте завдання

– розповідає хлопець

Уперше в таборі й Ількін Абдулаєв – азербайджанець і мусульманин, студент магістратури юридичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка.

Найважче – самостійно пересуватись містом. А тут я нарешті знайшов людей, з якими легко й приємно бути поруч

– ділиться Ількін

Олександр Марков із села Журавичі Ківерцівської громади відпочиває в таборі з 2014 року. Його дружина теж має проблеми із зором, тож це єдина можливість спільно відпочити обом.

Що пропонує табір?

Протягом тижневого відпочинку учасникам доступні такі розваги:

• купання у ставку;
• гончарство;
• майстрування рамок під фото, світильників та годинників;
• різноманітні ігри (теніс, шахи тощо);
• знайомства, спілкування;
• вечори біля вогнища.

Об’єднані робити добро

В Україні організовують табори для людей з інвалідністю, але не такі масові. Особливість «Єдності» у кількості відпочивальників за зміну.

Ініціатори проєкту хочуть підтримувати цей напрямок роботи на такому ж рівні, покращувати умови та розвивати новий напрямок – підтримку військових, які отримали інвалідність при захисті України. Тому на цю справу потрібно постійно шукати спонсорів.

Втім, якщо хочеш робити добро, мусиш шукати можливість, і тоді Бог допоможе

– кажуть організатори