Як на Ковельщині радянський військовий розстріляв родину

17.04.2022 о 17:02 · 4 хв читання

Про цю трагедію у Ковельському районі часів СРСР розповідає у другому томі науково-документальне видання «Книга скорботи України. Волинська область».

Свідком є Філіпчук Олександр Улянович, 1930 року народження, житель села Поворськ Ковельського району. Його свідчення записала Чернець Надія Василівна – голова пошукової групи По­ворської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Фотознімки надано з архіву редакційно-видавничої групи «Науковий центр історичних студій Волині».

За словами Олександра Філіпчука, це трапилося 28 серпня 1950 року. Того злощасного дня (це було якраз свято) молодь з хутора зібралася в село на танці. Танці були, як завжди, всі веселилися, і ніщо не віщувало біди. В клубі розважалася молодь із села та військові з частини, що приїхала на полігон на навчання.

Повертаючись додому на хутір, ми помітили, що хтось нас переслідує. Ніч була місячна. Ми розпізнали, що то був якийсь військовий. Ми зупинялись, і він також. Коли треба було йти до хати Чалайдюк Марії, то вона не пішла, бо боялась, що доки роз­будить батька, то переслідувач може наздогнати її.

Наступний будинок був Філіпчуків, тобто наш. Я постукав, мати відчинила двері, засвітила керосинову лампу, зачинила две­рі. Я розповів, що за нами хтось ішов і налякав нас. Скоро у две­рі постукали. Батько, Філіпчук Улян, пішов відчиняти, до хати зайшов військовий. Він попросив показати документи. Батько подав йому всі документи, а я запитав: «А ваші документи?» Вій­ськовий вийняв свої, відкрив, але папірцем прикрив так, шо я тільки помітив у першому і другому слові великі літери «А». Несподівано нічний гість вихопив пістолет і відразу вистрелив у батька, який стояв перед ним, мати кинулась до нього: «Ой, що ви робите?» Він вистрілив і в неї. Після першого пострілу лампа погасла, і бандит стріляв у темноті по кімнаті так, як запримітив, хто де сидів чи лежав.

Я, як він вистрілив у батька, кинувся до вікна, відчинив його та вискочив. Потім побіг дорогою та ліг у рівчачку. У кущі не біг, бо думав, що там ще хтось є. Поранений батько помітив, що я відкрив вікно, якось дійшов до нього, перевалився через вікно на вулицю і там лежав. Військовий стріляв у хаті, доки не стало тихо, потім вийшов надвір, і в цей час застогнав поранений бать­ко. Бандит добив батька та зник у темряві. Я чув, як він пробіг біля мене. Я ж ще трохи полежав. Прислухався. Нікого та нічого не було чути. Ніхто не плакав, не кричав. Я встав і пішов до хати. В хаті було тихо… Я запитав: «Чи є хто живий?» Почали обзиватися ті дівчата, що залишились живі, та тітка поранена застогнала.

Загинули тоді: моя мати – Філіпчук Мотрона, сестра – Філіпчук Ганна, вона спала, батько – Філіпчук Улян (його знайшли вранці під вікном), двоюрідний брат – Філіпчук Василь Денисо­вич, якому вже дали повістку в армію. Василева мати, Дарія була сліпа, невідомий поранив її в руку (куля пройшла через живіт). Її підлікували, але через рік вона померла. Тітку Дарину поховали біля сина Василя в одній могилі, де були похоронені всі, хто за­гинув у цій трагедії.

На світанку я пішов до сільської ради і заявив про те, що тра­пилося. Мене забрали, повезли у військову частину. Там усіх ви­шикували і я впізнав того нічного гостя. Потім почалися допити. Був суд у м. Львові. Їздили на суд свідки із села. Суд виніс вирок винуватцю – вищу міру покарання – розстріл. А чим усе закін­чилося – не відомо

– свідчив Олександр Філіпчук

У «Книзі скорботи України. Волинська область» зазначається, що члени родини Філіпчуків на хуторі Ломенець (тепер село Поворськ) були вбиті 28 серпня 1950 року військами НКВС у власній хаті. Поховані на кладовищі села Поворськ.

Родина Філіпчуків, жителі с. Поворськ Ковельського району, 1950 р. Фото з архіву РВГ «НЦІСВ»
Філіпчук Олександр Улянович, 1930 р. н., на фоні вікна батьківської хати, через яке втікав під час нападу військового у 1950 р. Фото з архіву РВГ «НЦІСВ»
Похорон  членів родини Філіпчуків, 28 серпня 1950 року. Фото з архіву РВГ «НЦІСВ»
Родина Філіпчуків у 1975 році біля могили рідних, які загинули під час нападу радянського військового в 1950 р. Фото з архіву РВГ «НЦІСВ»
Поділитися:

Пов'язані теми

Коментарі

Показати коментарі (3)
  1. Дефективність кацапського генотипу, викликана зловживанням алкоголем кацапами упродовж століть…

  2. А чому саме cьогоднi описали цю трагедiю.Винуватця приговорили до вищоi мiри покарання..За цi роки скiльки було вбивств..дiти батькiв…батьки дiтей..сусiд сусiда.. за маленький шматок землi… ,

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

X
X