Загинув як Герой – ковельчани провели в останню земну дорогу воїна Романа Ющенка

Ця війна вже 1411 днів випробовує кожного з нас на міцність. Найважче – проводжати тих, кого любили, чекали і ким пишалися. Сьогодні громада прощається з ковельчанином Романом Ющенком – людиною світлої душі, музикантом, батьком, сином, другом і воїном.

Про це сьогодні повідомляє Ковельська міська рада.

Роман народився 27 травня 1981 року в місті Воркута (росія), де на той час мешкала його родина. Коли йому було десять років, сім’я повернулася до Ковеля – міста, яке стало для нього справжнім домом. Тут він навчався у міській гімназії (колишній школі №4), а згодом – у Волинському фаховому коледжі культури і мистецтв, де повною мірою розкрився його творчий талант.

Музика супроводжувала Романа все життя. Вона була для нього не лише професією, а й способом відчувати світ. Він певний час працював учителем музики у школі №6, грав і співав на святах і весіллях, володів акордеоном та синтезатором, даруючи людям радість і тепло.

Саме завдяки музиці, під час одного із заходів, він зустрів свою майбутню дружину Ірину. У них народилися троє дітей: дві доньки, які вже дорослі, та син, якому нині дев’ять років. Сім’я жила звичайним життям, сповненим щоденних турбот і радостей. Багато часу Роман проводив з дітьми, вони мали спільні захоплення, разом ходили на прогулянки, багато спілкувалися. Він любив читати книги з психології, тому часто говорив із дітьми про життя, відповідальність і людські цінності.

Важливим духовним осередком для нього був церковний хор храму святої мучениці Тетяни, де він співав і знаходив внутрішню рівновагу.

Окрім музики, Роман мав золоті руки. Він займався ремонтами, чим заробляв на життя, власноруч облаштував батьківський дім, де вони всі разом мешкали, дбав про затишок і добробут родини.

Хоч із часом їх долі з Іриною розійшлися, між ними збереглися теплі й людяні стосунки. Вони разом дбали про дітей і підтримували одне одного.

На початку повномасштабної війни Роман втратив батька, який завжди був для нього прикладом – працьовитим, вимогливим, але справедливим. Роман поважав і цінував його поради та підтримку. Саме батько, незважаючи на те, що тривалий час працював у росії, виховав у ньому глибоку любов до української землі.

14 липня 2024 року ковельчанин отримав повістку і, не вагаючись, став на захист України. Уже в перші дні служби відверто говорив рідним: краще загинути Героєм, ніж жити втікачем, зрадивши свою країну.

Його місія була надзвичайно складною – евакуація поранених і загиблих з-під вогню, порятунок побратимів, постійний ризик для власного життя.

Під час виконання одного з таких завдань на Донеччині, поблизу Селидового Покровського району, зв’язок із Романом обірвався. Згодом його визнали зниклим безвісти. Рідні жили надією, чекали, шукали… Лише через майже чотирнадцять місяців ДНК-експертиза підтвердила, що стрілець-санітар 2-го єгерського відділення 2-го єгерського батальйону військової частини А4948 (152-ї окремої єгерської бригади) Роман Ющенко загинув 8 листопада 2024 року.

Сьогодні Ковель прощається з людиною великого серця і чистої душі. Роман Ющенко був не лише талановитим музикантом і люблячим батьком – він став воїном, який без вагань пішов захищати свою державу і своїх дітей. Його шлях – це шлях гідності, відповідальності й любові до України. Ми завжди пам’ятатимемо Романа як світлу, щиру людину, яка віддала найдорожче – власне життя – заради миру на нашій землі. Саме такі люди наближають нашу Перемогу.

Від імені всієї громади висловлюю щирі співчуття його рідним і близьким – мамі Ользі Омелянівні, братам Андрію і Миколі, дітям Анні, Софії та Матвію, колишній дружині Ірині, усім родичам, друзям і тим, хто знав і любив Романа

– сказав міський голова Ігор Чайка

Голос Романа більше не звучатиме в музиці, але назавжди житиме в серцях тих, кого він любив і захищав.

Сьогодні Ковель схиляє голову перед подвигом воїна, дякує за мужність, відданість і відвагу.

Вічна пам’ять і слава.

Поховали Романа Ющенка на Алеї Героїв міського кладовища.

Фото Ковельської міської ради