«25 років колонії в росії для ковельчанина Андрія Богдана є незаконним вироком», – Дмитро Лубінець

6 грудня в межах робочого візиту Луцьк відвідав Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець. Він офіційно представив свого Представника на Волині Юлію Спас, анонсував відкриття центру захисту прав людини, відповів на запитання журналістів.

Інформаційне агентство «Волинські новини» мало нагоду поспілкуватися з Дмитром Лубінцем індивідуально, присвятивши розмову питанню обміну військовополонених. Журналісти поцікавилися інформацією про полонених волинян, чи є законним вирок росіян щодо 25 років «азовцю» з Ковеля Андрію Богдану, що робить Офіс Омбудсмана для визволення «азовців» з полону, чому припинилися обміни військовополоненими та як правильно комунікувати у публічному просторі родичам полонених військових та зниклих безвісти, аби не нашкодити їхньому обміну та пошуку.

– Дмитре Валерійовичу, ви сказали, що не називатимете кількість військовополонених. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, своєю чергою, повідомляло, що в полоні рф залишаються 4337 громадян України, з яких 3574 військових та 763 цивільних. Водночас ви поінформували, що з понад 200 сім’ями військовополонених з Волині тримаєте контакт. Не буду запитувати у вас про кількість полонених волинян, можливо, назвете відсоток від цих 3,5 тисячі?

– Я завжди, відповідаючи на подібні запитання, казав, що цифри мені відомі, але публічно я їх не буду озвучувати. Від самого початку це було вибраною стратегією. Ця стратегія не пов’язана з ситуацією всередині нашої держави. Її обрано, щоб максимально ефективно повертати наших додому. Я не можу підтвердити чи спростувати ті цифри, які оприлюднювали.

– Ви говорили, що припинення обмінів військовополонених – це суто вина росії. Нещодавно з’явилося повідомлення про те, що росія готує звинувачення української сторони з приводу припинення обмінів. Чи є у вас інформація, що це будуть за провокації, можливо, ці звинувачення «розганятимуть» у їхніх ЗМІ?

– Вони обдзвонюють родичів українських військовополонених та напряму кажуть: «У тому, що ваш рідний не повернувся, винна Україна». росіяни закликають людей виходити на акції протесту, блокувати вулиці, адміністративні будівлі. Тобто, таким чином, намагаються донести, що саме українська влада винна у тому, що військовополонені не повертаються додому.

– Нещодавно президент розповідав, що обміни відбуваються на полі бою. Чи стежить за цим Офіс Омбудсмана, можливо, постфактум?

– Постфактум. Ми беремо інформацію від тих українських військових, які були в полоні. У нас є можливість їх опитувати, а також спілкуватися з російськими військовополоненими.

Публікація за темою: Ковельчанка виступила з промовою в ООН та розповіла про сина, який в полоні

– Тоді не можу не запитати про нещодавній випадок розстрілу двох військових ЗСУ, які здавалися в полон. Зрозуміло, що такі дії окупантів непоодинокі, просто не всі вони потрапляють у публічний простір. Як в таких ситуаціях діє Офіс Омбудсмана?

– Відразу було скеровано звернення до міжнародного комітету Червоного Хреста – це єдина міжнародна організація з унікальним мандатом фіксації порушення міжнародного гуманітарного права, Женевських конвенцій. Друге – ми поінформували Організацію Об’єднаних Націй, щоб постійна моніторингова місія ООН, яка діє на території України, зафіксувала цей факт, внесла його в щомісячну доповідь. Я дуже сподіваюся, що ця робота призведе до того, що ордер на арешт, зокрема, буде видано на підставі порушення Женевських конвенцій.

росіяни впритул розстрілюють українських військових, які усіма своїми діями показали, що вони здаються в полон. Відповідно до Женевських конвенцій, росіяни мали взяти їх у полон, надати офіційний статус військовополонених, повідомити про це українську сторону та відправити в спеціальний табір для військовополонених. Натомість ми побачили, що їх просто розстріляли.

Ви абсолютно праві, і я про це також зазначив у свої листах, що це непоодинокі випадки. Коли ми бачимо їх у ЗМІ – це одне, але я отримую багато інформації, що росіяни це роблять системно.

– У серпні в окупованому Донецьку до 25 років колонії суворого режим засудили полоненого «азовця» з Ковеля Андрія Богдана. По-перше, чи є законним цей вирок? По-друге, що робить Офіс Омбудсмана, аби обміняти його та інших азовців? Звичайно, те, що можна сказати публічно.

– Вирок є незаконним. Ми його не визнаємо, та й ніхто не визнає, окрім, напевно, білорусі, Північної Кореї та Ірану. Тобто сателітів російської федерації, які їй допомагають. Решта демократичних країн ніколи не визнають цей вирок. Стосовно «азовців», то з самого початку їх було нелегко повертати. Таким чином, російська федерація намагається підняти ставки стосовно цих військовослужбовців. Юридично і фактично цей вирок не впливає на процес повернення. Я сподіваюся, що як тільки російська сторона розблокує процес обміну військовополонених, ми почнемо повертати і «азовців». Знову ж таки, я підкреслюю, що опікуюся не окремими військовими частинами, а всіма. Для мене всі однакові. Я розумію чутливість питання, але є випадки, коли росія тримає в полоні хлопців з 2014 року. Щодо їх повернення також не вдається домовитися.

– У соцмережах часто можна побачити пости-нагадування про підтримку полонених «азовців», які виставляють родичі, друзі цих військових, просто українці. Звичайно, що цих людей можна зрозуміти, усі чекають Героїв удома. Але чи не заважає це обмінам?

– Я особисто підтримую інформаційну кампанію щодо інформування всього світу про те, що відбувається з нашими полоненими, як російська федерація порушує Женевські конвенції. Єдине, що прошу: не писати конкретних прізвищ. Такі дії автоматично призводять до важкого повернення конкретно цієї людини.

– А як щодо оголошень в інтернеті родичів про пошуки безвісти зниклих військових? Знову ж таки, людей можна зрозуміти. Однак чи правильно вони діють, куди їм потрібно звертатися насамперед?

– Я завжди наголошую, що створено відповідний орган – Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. У першу чергу потрібно звернутися до цієї інституції. Я офіційно беру участь у її діяльності. Ніхто краще, ніж команда Координаційного штабу, не знає, що відбувається з кожним військовополоненим або особою, яка зникла безвісти за особливих обставин. Тільки в Координаційного штабу є можливість встановлювати таку інформацію. При всій повазі… Я неодноразово бачив оголошення, мовляв, зверніться до нас, ми така велика громадська організація, яка допоможе повернути вашу рідну людину з полону. В мене виникає логічне запитання: як? У вас немає комунікації, ви не можете зробити обміни, ви не можете отримати інформацію. То як ви можете допомогти цим людям повернути рідного? Таке відчуття, що на цій тематиці багато хто хоче спекулювати, понабирати собі незрозумілих балів.

Громадські організації родичів військовополонених або осіб, зниклих безвісти – це окрема історія. Вони об’єднуються за належністю до військових частин чи за географічним критерієм. Ми це вітаємо та напряму з ними зустрічаємося. Я вважаю, що ця практика позитивна.

– Ми поговорили про повернення українських військовополонених. А росіяни хочуть когось повернути з полону?

– Ви знаєте, це, напевно, таке ставлення росії до свої громадян.

– «Своіх нє бросаєм» не діє?

– Вони протягом кількох місяців ні про кого навіть не запитували. Нещодавно відбувся такий собі пілот, коли москалькова (уповноважена з прав людини в рф, – ВН) відвідала 119 наших військовополонених, а я – російських. Ми домовилися, що у нас будуть такі відвідування до кінця поточного року. Зараз є домовленості, що вони відвідають до чотирьохсот українських полонених, а я відвідаю російських. Але на мою пропозицію провести обмін напередодні Нового року чи Різдва відповіді не було.

Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ