Засновник Kowel.Vintage: Чому саме історія?

11.10.2020 о 17:51 · 4 хв читання

Засновник проєкту «Kowel Vintage» Андрій Миронюк: якщо поєднати усі найчастіші запитання в одне, то вийде: «це так не типово», «ти такий молодий та історія?»

Відповідь проста: мені це подобається.

Я починав з таких же самих базових знань, як і усі. Десь щось трошки чув про події Другої світової війни, і ще декілька вирваних з контексту тез щодо історичних періодів.

А усе почалося з літніх канікул, напередодні навчального року у 10 класі. Випадково натрапив на вирізку з фільму «Цареубийца» 1991 року (фільм так і не бачив). Сцена буквально на 2–3 хвилини, де в будинку Іпатьєва розстріляли царську родину.

Після перегляду у мене виник такий собі ефект доміно… Розстріляли, а чому розстріляли? —> була революція, а чого була? —> а до того була Перша світова, а чого була —> а що того і так далі…

Мене тоді настільки сильно «понесло», що за 10-11 клас, я ніразу не відкривав книгу з історії, бо я усе знав наперед.

Також в рідній мені школі, а зараз ліцеї №3, на уроках я любив проводити дискусії з нашою викладачкою Іриною Сергіївною.

Але мені пощастило, що вона оцінила моє бажання знань історії, а не «завалювала» мене словами типу «умнік», хоча я навчався в групі математичного спрямування.

Так чому ж мені так сподобалася історія?

Історія – це не лише події з належними датами.

Історія – це насамперед наука, яка є надзвичайно багатогранною.

Я вважаю, що програма викладання історії є необ’єктивною і неправильною (з часом про це також напишу пост).

Вивчення історії «відбивається» з самого початку. Так як дітей «завалюють» купою інформації, яку вони не мають часу навіть усвідомити. Врешті виходить так, що дитина вимушена «зубрити» дати до подій, яких сама не розуміє.

Найголовніше під час вивчення – це сам метод та аналіз!

Багато хто це навіть не усвідомлює, але історія поєднує в собі надзвичайно багато галузей:

Психологія: як-не-як, історія – це люди! Потрібно розуміти мотиви людей, їхні загальні погляди та менталітет. Що на людину вплинуло діяти так чи інакше…

Географія та економіка: багато факторів лежить в цих двох пунктах.
Якщо оцінювати цивільне життя, тут можна розглядати, чому саме той чи інший регіон краще розвинений. Наявність / відсутність доріг для розвитку торгівлі, загальний стан інфраструктури тощо. А якщо почати розглядати ці пункти в цілях оборони, то виникає й інший пункт.

Військовий: знову ж таки тут потрібно розглядати території на наявність / відсутність буферних зон: моря, річки, болота, гори. Це є надзвичайно важливим фактором у військовій справі, бо грамотний командир буде використувати це на свою користь!

Наприклад, так було неподалік Ковеля у 1916 році, в часи Першої світової війни. Австро-Німецькі війська відступили за Стохід та підірвали усі переправи через річку.

Здавалось би, річка… але уявіть, щоб переправляти боєприпаси, артилерію тощо потрібні мости. Щоб контролювати мости, потрібно контрулювати берег. А щоб взяти протилежний берег під свій контроль, потрібно ще туди дістатися через річку та болотні зони. І тільки тоді нарешті «вибити» ворога звідти…

Так Стохід перетворився на могилу для декількох десятків тисяч людей.

Прикладів грамотного використання ландшафту багато: Лінія Маннергейма та навіть усім відомі 300 спартанців.

Культура: це не лише народні звичаї та обряди, це також релігія. До цього пункту також потрібно додати архітектуру. Усі ці чинники формують рамки менталітету тих чи інших народів.

Політика: неможливо цікавитися історією і бути осторонь політики. Вивчаючи ті чи інші події, можна влучно прогнозувати майбутні. А якщо цікавитися внутрішньою політикої різних держав, можна переймати їхній напрацьований досвід. Головне зважати на помилки «павших імперій», бо це такий самий повноцінний досвід , як і правильні дії успішних імперій.

Поганий досвід – це є хороший досвід.

Вивчення усіх цих факторів затягує в нереально глибоку «пучину», яку неможливо вивчити й до кінця життя. Але правильний метод та аналіз минулого дає нам змогу закладати якісний фундамент в сьогодення.На жаль, сьогодні у прогресивних країнах США / ЄС є крайні ліві псевдоліберали, які провокують популяризацію неокомуністичних поглядів серед населення у вищеперечисленних країнах.

Якби у людей було б трішки більше клепки, вони звернули б увагу на досвід «павших імперій» – СРСР. Але їм нашого майже столітнього досвіду не вистачає… нехай граються в утопічний комунізм…але це вже тема для іншої публікації.

Також потрібно розуміти, що історія річ циклічна! Мені хотілось би вірити, що люди змінюються, але на мою думку, лише 2–4 % людей у свідомому віці на це спроможні.

Так само з історією: це цикл, який постійно повторюється. Але іноді через ті чи інші події змінюється лише вектор, який всеодно стає циклом. До наступної зніми вектора.

Як казав Ніцше: