Дмитрук Олександр Степанович

Народився 11 жовтня 1970 року у багатодітній родині у селі Карпилівка Камінь-Каширського району. Тут закінчив середню школу.

У 1988 році був призваний на строкову військову службу.

Здобув фах тракториста у Камінь-Каширському професійному училищі. Служив прапорщиком у Збройних силах.

Тривалий час працював в закордонних будівельних фірмах.

У 2015 році брав участь у бойових діях у зоні проведення АТО на сході України. Був механіком-водієм артилерійської установки в 24-ій окремій механізованій бригаді імені короля Данила Галицького.

У перші дні повномасштабної війни росії в Україні записався в тероборону. Втім, згодом прийняв рішення, що його знання, досвід будуть більш необхідними на передовій. Там уже воював його молодший син Олександр та племінники. 5 березня 2022 року був призваний по мобілізації до ЗСУ.

Біля села Червоне Миколаївської області 31 березня 2022 року обірвалось життя Олександра Дмитрука. Він загинув, коли виносив з поля бою свого пораненого командира.

Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдат Дмитрук Олександр Степанович (посмертно) нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (указ Президента України від 2 травня 2022 року №293/2022).

За мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Дмитруку Олександру Степановичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) (рішення Ковельської міської ради від 28 липня 2022 року №24/38).