Ігор Лапін і Саша Харьковський дали військовий прогноз на 2022 рік

Нашаровування подій, з якими протягом останніх років стикнулася Україна, викликає неоднозначну реакцію суспільства. Одні зі страхом та не без віри йдуть воювати, інші ж намагаюся всіляко підтримати людей, які дивляться в очі війні: інформаційно, матеріально чи морально. Немало українців відчайдушно виїжджають, намагаючись таким чином нівелювати проблему. До причин, що хвилюють українців додалася ще й можлива загроза з білоруського боку. 1084 кілометри українського кордону з Білоруссю викликають сильне занепокоєння серед українців та серед волинян зокрема. Ми зі страхом і надією вступаємо в новий рік. Нас цікавить та хвилює майбутнє наше та всієї країни, – пише видання «Інсайдер Медіа».

Згідно з останніми даними, російські війська оточують Україну з трьох сторін. З початку 2021 року Росія перекинула у райони неподалік Луганська й Донецька ще 5 батальйонних тактичних груп, в тому числі 5 тисяч військових для посилення позицій дислокованих окупаційних сил. Значна кількість військових РФ відправлена у північні райони неподалік кордону України, зокрема в Клинці – у місці, де сходяться український, білоруський і російський кордони. Ці позиції розміщені у межах легкої досяжності Києва.

Для того, щоб розуміти до чого варто готуватися волинянам та й усім українцям, журналісти поспілкувались з депутатом Верховної Ради України VIII скликання, командиром Другої штурмової роти «Захід» батальйону «Айдар», колишнім ковельчанином Ігорем Лапіним; головою Громадського формування «БУГ», учасником бойових дій, радником голови Волинської ОДА на громадських засадах з питань ветеранів та учасників АТО/ООС, ковельчанином Олександром Калюжним (він же – Саша Харьковський).

Ігор Лапін: «Російське вторгнення на Волинь – самогубство для агресора»

Якщо говорити про Волинську область, то я не бачу в ній зацікавленості для Путіна. Тут немає різниці Волинь це чи Львів. Кремль розуміє, що тут люди будуть колодязі травити по селах, та вирізатимуть ворога скрізь. Отже навряд чи Путін ризикне, бо цей хід буде для нього надто широким фронтом 

– говорить Ігор Лапін

Що стосується сторони – Овруч, Іванків (Житомирщина) Київ, то там Росія може спробувати заради хаосу і паніки в столиці. Але знову спихатиме це на Лукашенка. Наприклад, скаже «там нас нєт, ета Лукашенка с ума сошол» та використає білоруські прапори. Але я мало допускаю, що білорус захоче на російському танку їхати на територію України, а от росіянин з Білорусі може поїхати, виконати наказ Путіна. Нам же тоді з прапорами прийдеться розбиратися…».

Я не думаю, що ядерна агресія з російського боку буде наростати і що Путін може ризикнути почати Третю світову війну, з авіацією та літаками на теренах України. Давайте, також, не забувати: Україна – це 40 млн населення, це не три млн грузинів чи чеченців. І найголовніше – українські збройні сили на сьогоднішній день вже не ті, що були у 2014 році.

На мою думку, допоки є заяви про якісь переговорні позиції, на кшталт, як у січні – Росія і НАТО, чи про можливість повторної зустрічі Путіна і Байдена, – в цій ситуації іти на ескалацію росіянам буде невигідно.

Тим більше, Путіну хочеться захопити всю Україну, а не частину. Позиціонуючи себе, як «собіратєля земєль рускіх», Кремль цей план без Києва не бачить. Тому, саме в такому варіанті є багато сценаріїв можливого вторгнення.

Якщо починати повномасштабне вторгнення – москалю необов’язково заходити в міські бої, бо він не має стільки сили. Давайте пригадаємо Грозний, як невелика кількість чеченців, поклала росіян з розрахунку 1:5. Тому в ситуації з українцями росіянам буде тяжче, ніж у Чечні, бо Україна це масштаби, територія, дуже великі міста. Наголошую: захопити населений пункт і втримати його, створивши забезпечення особового складу і т.д. – це зовсім різні речі. Захопити – не проблема. А далі що?…

Чи вистачить Росії 100-150 тис. для захоплення територій України?.. Ні, не вистачить. Давайте все-таки говорити про те, що у 2014 році навколо українських кордонів було близько 250 тис. російських військ. І якщо це перевести на ту кількість Збройних Сил України, в яких налічувалось до 5 тис. (Не просто по штату, а готових воювати) і плюс добровольчі батальйони. Так от навіть тоді Путін не ризикнув. А Сьогодні? Я думаю, що це взагалі абсурд. Хоча, для кремля  немає різниці, скільки буде загиблих з будь якої сторони.

У Путіна в бункері є дві команди божевільних: одні – божевільні теоретики війни, яким все одно, аби тільки воювати, інші ж – практики війни, які розуміють наслідки і для себе, в тому числі, при повноцінному вторгненні. Тому невідомо хто в бункері переможе з аргументами заходити чи ні повномасштабно на територію України.

Поки що російська пропаганда накачала власного споживача до такого рівня, коли більше 60% росіян допускають вторгнення на територію України. Це серйозна підготовка до можливої війни проти України. Накачати, накачав. Але питання: «як зараз не втратити «свойо ліцо» перед телевізором і як дати наказ відійти? Поки що я не бачу варіантів та не можу придумати відмазку для Путіна, щоби він сказав: «О’кей, я починаю відводити війська, я не буду нападати на Україну і взагалі, ми тепер будемо миротворцями».

Мене насторожує, що економічні санкції, якими б вони не були, не зупинять миттєво танки. Тобто, як тільки російський танк перетне кордон України, навіть, якщо тієї ж години західний світ збереться, проголосує і впровадить санкції, танк не зупиниться, він буде їхати далі. А поки санкції вдарять відчутно, і Путін дасть команду розвернутись , то вже вони будуть наприклад біля Полтави. І що тоді?

Але якщо виникне питання, не щодо проекту Новоросія, а щодо паніки в Києві, то він може, звичайно, напасти, а потім сказати західному світу: «О’кей, я зупинився. Ваші санкції мене зупиняють». Ось тут десь, біля Житомира, наприклад, чи десь біля Чернігова або Полтави. «Тепер давайте починати ще одні переговори з нових позицій, так як це було під час Дебальцево і т.д.».

Інший момент, щодо риторики і дій західного світу. От мене хвилює:

На погрозу гепнути по Україні, західний світ відреагував дуже добре і заявили щось таке: «Тоді ми введемо серйозні санкції, і ти пожалкуєш». А от коли Росія вже не просто говорила, а буквально почала накопичувати війська, то яку дію У ВІДПОВІДЬ зробив західний світ? Наголошую, не заяву а саме ДІЮ? А ніяку. Дії не було, але була заява про не продавати айфони в РФ, скасувати санкції по «Північному потоку-2», а Німеччина досі не розблокувала постачання зброї в Україну…

А можна було б відреагувати саме діями, наприклад: покласти «Внешторгбанк» чи Сбербанк Росії, і заявити, що так буде з кожним банком. Тоді внутрішній російський телеспоживач побачить, що впав банк і росіянин втратив гроші. Отже, на слова Путіна можна відповідати словами, а на дії треба відповідати діями. Умиротворення агресора може посилювати апетит. 

Але допоки є заяви про якісь переговорні позиції – Росія, НАТО і т.д. – Путін можливо атакувати не буде. Тим більше зараз у них Казахстан… Але то вже інша історія… і від її тривалості також залежить наша передишка.

---

Саша Харьковський також не вбачає можливість нападу на Волинь з білоруського боку

«Небезпеки, в принципі, я не бачу. У нас тут під боком Польща, а Польща в НАТО. Тобто за умови будь-яких бойових дій щось все одно прилетить по нашому ворогу. А це вже інший конфлікт. Плюс – це наша територія: Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Волинська, Рівненська, Житомирська області… Тобто зайти можна. Можна спокійно дійти до Львова. Але далі що? Ми їх просто попалимо. У містах вони будуть горіти так, як і в Грозному.

Дядько Путін разом із вусатим молодиком вже намагалися заставити Європу говорити з Лукашенком напряму, але Європа на це не пішла. І пані Меркель посприяла цьому. Люди не повелися і відмовилися говорити з Лукашенком, оскільки він на даний момент не рукостисканий (самопроголошений, – ред.). Це було зроблено під них (Європу, – ред.), не під нас. Ми не хвилювалися, ми намагалися людей заспокоїти.

Але зараз в тероборону приходять звичайні совки. Ось до нас на кожне навчання приїжджає по 250 людей щомісяця. Це немало. Зараз така тенденція з’явилася: прийшла нова людина і вона поставила 50 людей військових. І совки будуть з’являтися. Я кажу про Скумбрія (Олександр Скумбрій, заступник військового комісара в Тернопільському військовому комісаріаті, – ред.). Був такий полковник, який прийшов і після цього ми пішли. Ми не займаємося тероборною, ми пішли в рух спротиву, тому що ми не можемо себе реалізувати.  Все що ми могли, ми дали людям Волині. Завміністра оборони привозив сюди всіх керівників тероборони України, щоб вони подивилися, як мають проходити заняття».

Отож, боятися не потрібно, треба просто купити патрон і спокійно спати, і жити так, як ми живемо. У ворогів наразі немає можливості напасти на нас. Звісно, Путін ідіот і він може піти без прорахунку на щось. Але в нас на Волині надто багато людей, які пройшли війну, надто багато загиблих.  

Ми колись зняли фільм «З нами сила, правда, Бог» –  проволинський, воєнний. Ми знімали його на фестиваль. Там є дослідження, що Волинь на першому місці в Україні за кількістю загиблих на мільйон населення. У нас є кому воювати. Люди, які принесли славу «Айдару» – волинська 2-га рота. Там відтворено всі наступальні операції. Коли на автобусах Богдан і зі «швидкою» Славута люди взяли 8 міст підряд… Тому, думаю, Волинь підніметься швидко, дуже швидко. І це буде не тероборона, вона вже існує… Ми готові. Є кому ворога зустріти навіть без тероборони. Тому Волині можна не хвилюватися та й Україні можна не хвилюватися теж».

Щодо цілісності України – небезпеки я не бачу. Зараз, навіть ті, хто міг би любити «рускій мір», наприклад, Харківська область, побачили, до чого це призводить і ніхто цього не хоче. У людей була можливість порівняти. Найскладнішими містами на той період були Запоріжжя, Одеса, Харків… Зараз у Дніпрі знаходиться найбільший військовий госпіталь для військовослужбовців. Люди щодня приходять, здають кров. Тому тема розколу не стоїть.

Отож, розпочинаємо новий рік із вірою у справедливість! Бо з нами сила, правда, Бог!!!».

Текст: Яна Пасевич, Анна Шарук