Ілюзія турботи. Місто, яке не порахували

У 2024 році в Ковелі смертність перевищила народжуваність на 44% – на 625 народжених припало 901 померлих.

У 2025 році майже кожен десятий молодий чоловік віком 18-35 років має статус особи з інвалідністю – це 700 осіб.

Скільки в місті одиноких матерів, які втратили годувальника через війну – «інформація відсутня».

На цьому тлі міська рада у 2025 році виділила лише на преміювання 135 чиновників виконкому 17,2 млн грн.

Це на 4,2 млн грн більше, ніж сукупний річний фонд оплати праці всіх працівників трьох ключових соціальних установ громади.

Усі наведені цифри – з офіційних документів міської ради. У матеріалі розбираємо, як Ковель обирав пріоритети на третьому році повномасштабної війни.

Аналіз розподілу бюджетних коштів та соціальних показників Ковельської громади на 2025 рік

У Ковельській міській раді зберігається документ, що налічує 73 сторінки таблиць, графіків та сухої статистики – «Соціальний паспорт громади».

Заступниця міського голови Наталія Маленицька (нині уже звільнена з посади) стверджує, що цей паспорт дозволить «глибше зрозуміти, чим живе кожен мешканець». Проте при детальному аналізі цього документа, а також звітів фінансового управління та офіційних відповідей виконкому, проступає зовсім інша історія.

Це історія про те, як громада з бюджетом у три чверті мільярда гривень обирає свої пріоритети. Аналіз видатків свідчить про зростання витрат на утримання апарату управління на фоні скорочення фінансування соціальних програм. За період з 2023 по 2025 рік витрати на оплату праці працівників виконавчого комітету зросли на 19,22 млн грн, водночас загальний обсяг видатків місцевого бюджету на соціальні послуги за цей же період впав на 6,2 млн грн.

Важливо розуміти структуру цієї допомоги. Основний фінансовий тягар традиційно несе державний бюджет, але його ресурсів недостатньо для повноцінного забезпечення потреб вразливих верств населення. У таких умовах місцеве самоврядування має не просто виступати статистом, а ставати реальною опорою для своїх мешканців. Проте замість стратегічного планування та адресної підтримки, ковельська влада обмежується символічними виплатами, які часто називають «додатковою допомогою».

Коли міська рада планує видатки на наступний період, вона має спиратися на реальну кількість людей та їхні потреби. Кожна неточність у цифрах, кожна відсутня інформація про вразливі верстви населення – це недоотримана допомога конкретної людини чи родини.

Аналіз цього документа та розмова із заступницею міського голови Наталією Маленицькою, яка координувала робочу групу щодо розробки цього документа, дозволили зробити висновки стосовно ситуації в цілому.

Соціальні служби у нашій громаді працюють на високому рівні. Втім, Соціальний паспорт дозволить глибше зрозуміти, чим живе кожен мешканець, які проблеми турбують людей, яких можливостей не вистачає, і де можна зробити більше

– зазначила заступниця міського голови Наталія Маленицька під час першого засідання робочої групи

Частина 1. Бюджетний парадокс: багатство на тлі соціальної «дієти»

Фінансова картина Ковеля на 2025 рік виглядає успішною лише в розрізі накопичення ресурсів. Згідно з пояснювальною запискою начальника фінансового управління Валентини Романчук, загальний обсяг дохідної частини бюджету за 2025 рік склав 1,27 млрд грн. Власні доходи загального фонду заплановані в обсязі 758,1 млн грн. Це на 101 мільйон гривень більше, ніж у 2023 році.

Проте саме тут виникає перший і головний парадокс ковельської політики. Поки доходи громади демонструють стійкий ріст (ПДФО зріс на 18,8% порівняно з минулим роком), видатки на соціальні послуги стрімко скорочуються. Якщо у 2023 році на цей напрямок спрямовували 44,2 млн грн, то у 2025-му ця сума впала до 38 млн грн.

В абсолютному значенні громада втратила 6,2 млн грн соціальної підтримки. Частка соціальних видатків у бюджеті впала з 6,7% до 5%. Це відбувається на третьому році повномасштабної війни, коли навантаження на соціальну систему мало б лише зростати.

Частина 2. Аналіз цільових груп населення

Щоб зрозуміти ціну цієї «економії», варто поглянути на демографічний портрет Ковеля, зафіксований у тому ж Соціальному паспорті. Станом на початок 2025 року в громаді проживає:

• 4 417 дорослих людей з інвалідністю (з них 2 417 чоловіків).
• 504 дитини з інвалідністю, з яких 186 належать до підгрупи А і потребують постійного стороннього догляду.
• 1 204 особи з інвалідністю у віці 18-35 років; серед них – 700 чоловіків, значна частина яких є пораненими захисниками.

Цей показник означає, що у Ковелі – за приблизним розрахунком, який базується на аналізі всіх демографічних показників громади та не може вважатися стовідсотковим через статистичні похибки в самому паспорті, – майже кожен 10-й молодий чоловік уже має статус особи з інвалідністю. Додайте до цього 2 562 особи, що потребують паліативної допомоги, та 1 275 одиноких пенсіонерів, які не можуть вижити без стороннього догляду.

Загалом у громаді налічується майже п’ять тисяч осіб з інвалідністю, життя більшості з яких залежить від якості соціальної політики міста. Рівень охоплення цієї категорії мешканців послугами з реабілітації є вкрай низьким: наразі їх отримують лише дві жінки. Це становить 0,045% від загальної кількості дорослих осіб з інвалідністю, що вказує на відсутність доступу до реабілітаційної допомоги для переважної більшості людей.

Частина 3. Статистичні «фантоми»: місто без молоді та працівників

Аналіз «Соціального паспорта громади» виявив суттєві статистичні невідповідності у розділі «Соціально-демографічні показники». Зокрема, зафіксовані демографічні аномалії, що ставлять під сумнів коректність даних, підготовлених робочою групою.

По-перше, у документі виявлено розбіжність у чисельності населення на 1 089 осіб: в одному розділі вказано 73 909 мешканців, в іншому – 72 820. Але справжні дива починаються далі.

Демографічні аномалії. Паспорт стверджує, що працездатне населення громади (18-59 років) становить 42 591 особу. Проте кількість людей віком 18-35 років вказана як 1 432 особи. Математично це означає, що молодь становить лише 3,3% від працездатних мешканців, а решта 41 тисяча – це люди передпенсійного віку. Очевидна технічна помилка ставить під сумнів репрезентативність документа, адже на основі таких даних неможливо планувати жодну молодіжну політику.

Економічний парадокс. Ще більший подив викликає таблиця «Соціально-демографічні показники». Таблиця стверджує, що при 42,5 тисячах працездатних людей, кількість «працевлаштованих (найманих працівників, ФОП та самозайнятих)» у Ковелі становить всього 850 осіб. Якщо вірити таблиці, легально працюють лише 2% дорослих мешканців громади, а ще 786 осіб зареєстровані як безробітні. Де знаходяться та чим займаються інші 40 тисяч людей – документ не пояснює. Це ставить під сумнів будь-яку цінність Соціального паспорта як інструменту для аналізу, адже він просто «не бачить» реального життя громади

Частина 4. Фізичні бар’єри

Соціальна політика громади проявляється не лише у виплатах, а й у тому, чи може людина з інвалідністю самостійно дістатися до кабінету чиновника чи спортивної зали. У Ковелі стан інфраструктури часто стає непереборною перешкодою, що підтверджується офіційними даними та результатами незалежних перевірок.

Варто звернути увагу на такі факти:

• ДЮСШ імені Євгена Кондратовича: У закладі, де щороку проводяться змагання, досі відсутній ліфт. Спортсменів на кріслах колісних змушені заносити на другий поверх на руках. Хоча в бюджеті-2025 було передбачено 564,6 тис. грн на «улаштування вертикального підйомника в шахті», сам факт багаторічного ігнорування цієї проблеми при щорічних доходах у сотні мільйонів є показовим.
• Будівля ДРАЦС: Об’єкт, де реєструються ключові події життя, взагалі не обладнаний пандусом або підйомником. Це робить самостійний доступ маломобільних груп населення всередину практично неможливим.
• Центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю: Спеціалізована установа, яка опікується 504 дітьми, офіційно відповідає нормам інклюзивності ДБН лише «частково». Це означає наявність бар’єрів у закладі, який мав би бути взірцем безбар’єрності.

Частина 5. Технічний аудит: Результати технічного моніторингу доступності

Детальнішу картину дають результати моніторингу, проведеного ветераном та активістом Євгеном Сивоплясом у 2025-2026 роках. Його аудит виявив системні порушення державних будівельних норм (ДБН В.2.2-40:2018) у ключових медичних закладах міста.

Поліклініка ЦРЛ Ковельського МТМО: Незважаючи на наявність підйомної платформи, аудит зафіксував цілу низку критичних невідповідностей:

• Тактильні смуги для людей з порушенням зору заблоковані бетонними напівсферами.
• Кабінет забору крові має двері шириною лише 62 см, що на 18 см менше мінімально допустимої норми (80 см), необхідної для проїзду візка.
• Вхід до вбиральні має ухил 25%, що більш ніж утричі перевищує максимально допустимі 8%. Сама вбиральня не обладнана згідно з вимогами доступності.
• Відсутні індукційна петля для людей з порушенням слуху та сервіс перекладу жестовою мовою.

Лікарня Ковельського МТМО: Тут ситуація не менш складна. Шляхи руху до закладу виконані з бруківки з фаскою – покриття, яке є незручним для людей на кріслах колісних. Пониження тротуарів місцями сягає 18% (норма – до 8%). Підйомна платформа не має захисного огородження, що створює ризик травмування, а душові захаращені господарським інвентарем.

Як зазначив сам Євген Сивопляс після перевірки:

Стан простору після ремонту, на жаль, залишається бар’єрним. Відчувається брак вмотивованих амбасадорів безбар’єрності в громадах, які б системно впливали на зміни.

Частина 6. ВПО: Житло за мільйони на фоні бюджетної економії

Найбільшим фінансовим пріоритетом у соціальній сфері на 2025 рік стало співфінансування грантового проєкту «Підтримка ЄС у забезпеченні житлом ВПО» – будівництво будинку на вулиці Володимира Кияна. На це в бюджеті закладено 26,6 млн грн.

Соціальний паспорт фіксував цей проєкт як пріоритет. Однак на момент виходу цього матеріалу ситуація набула іншого виміру.

Відсутність публічних списків черговості та прозорих критеріїв розподілу житла спровокувала публічний скандал. Будинок вже заселений – але питання справедливості розподілу так і не отримало відповіді. Паралельно розпочалось кримінальне розслідування: за словами заступника керівника теруправління БЕБ у Волинській області Сергія Журавльова, шляхом завищення вартості будівельних матеріалів та побутового обладнання могло бути привласнено близько 5,7 млн грн міжнародної технічної допомоги, отриманої у формі гранту.

Публікація за темою: Скандал у Ковелі: на будівництві житла для переселенців «нагріли руки» на 5,7 мільйонів гривень

Таким чином, найбільша соціальна інвестиція громади перетворилась на кримінальну справу.

Частина 7. Інформаційний вакуум: як планувати допомогу «невидимим» людям?

Будь-яка стратегія розвитку починається з аналізу демографії, проте у Ковельській громаді цей фундамент містить критичні «білі плями». Офіційна статистика за 2024 рік фіксує від’ємну динаміку: на 625 народжених дітей припадає 901 померла особа. Смертність перевищує народжуваність на 44%, що свідчить про глибоку демографічну кризу.

У такій ситуації місто мало б розробляти активну політику підтримки молодих родин, впроваджуючи на місцевому рівні програми пільгового кредитування, субсидій на житло та цільову фінансову допомогу. Це могло б стати реальною надією для тих, хто планує майбутнє в громаді. Проте на фоні цих викликів у «Соціальному паспорті» у графах про кількість одиноких матерів, а також про чисельність сімей трудових мігрантів, вказано: «інформація відсутня». Особливо це стосується жінок, які втратили годувальника через війну – вони залишаються «невидимими» для офіційного планування.

Відсутність цієї статистики може призвести до негативних наслідків. Наразі у Ковельському міському центрі соціальних служб на понад 1 300 отримувачів послуг працює лише один психолог. Без розуміння реальної кількості одиноких матерів та дітей у кризових ситуаціях розрахувати необхідний штат фахівців неможливо. Більше того, коли в офіційному документі фігурує розбіжність у чисельності населення на 1 089 осіб, будь-яке планування видатків «на одну людину» втрачає сенс.

Продовження поточної демографічної динаміки неминуче призведе до системної кризи. Відсутність перспектив та програм підтримки змусить молодь шукати кращі умови за межами громади, що спричинить стрімке «старіння» населення. Це створить критичне навантаження на бюджет: податкові надходження скорочуватимуться, а видатки на соціальні потреби лише зростатимуть. Ситуація загостриться, коли додому масово почнуть повертатися ветерани, які потребуватимуть реальних соціальних гарантій та психологічної реабілітації.

За нинішнього рівня планування, яке більше схоже на стихійне звітування, ніж на аналіз, місто виявиться не готовим прийняти та забезпечити усіх необхідними фахівцями. Дефіцит ресурсів та відсутність стратегії стануть головними викликами, з якими стикнеться вже наступна каденція. Судячи з прогнозів про майбутні вибори, новим керівникам залишиться у спадок «бюджетна міна» уповільненої дії. Чи буде нова каденція вдячна теперішній за такий низький рівень дій на майбутнє – питання риторичне.

Частина 8. Аналіз фонду оплати праці працівників виконавчого комітету: 17 мільйонів на премії

Коли на лікування всіх дітей з ДЦП у громаді виділяють лише 60 тисяч гривень на рік, влада зазвичай посилається на дефіцит бюджету, проте аналіз офіційної відповіді міського голови Ігоря Чайки від 26.02.2025 року щодо оплати праці апарату свідчить про інше: на 2025 рік для 135 працівників виконавчого комітету затверджено 51,93 млн грн, що дозволяє провести порівняльну характеристику видатків на преміювання та соціальну допомогу:

• 24,6 млн грн – обов’язкові складові (оклади, ранги, вислуга);
• 10,1 млн грн – надбавки за «високі досягнення»;
• 17,2 млн грн – фонд премій.

Прямі виплати вразливим мешканцям виглядають скромно на тлі мільйонних премій чиновників. Ось що заклала влада у бюджет соціального захисту на 2025 рік:

– 60 тис. грн – лікування дітей з ДЦП;

– 180 тис. грн – виплати дітям загиблих захисників до дня народження;

– 308 тис. грн – підтримка всіх ветеранських організацій та організацій осіб з інвалідністю разом;

– 400 тис. грн – засоби гігієни (підгузки, калоприймачі);

– 400 тис. грн – пораненим військовим;

– 300 тис. грн – контрактникам;

– 700 тис. грн – мешканцям у складних життєвих обставинах;

– 800 тис. грн – онкохворим;

– 1 млн грн – встановлення пам’ятників;

– 1,4 млн грн – лікування рідкісних хвороб.

Частина 9. Системна відмова від контролю. Паперовий облік реальних мільйонів

Вагома за обсягом стаття видатків соціальної програми – компенсації перевізникам (ТОВ «Галактика Авто», ФОП Шевчик, ФОП Талашко та ін.) – залишається найбільш непрозорою. Згідно з уточненим планом пояснювальної записки до бюджету на 2025 рік, сума на компенсації за пільговий проїзд міськими автобусами зросла до 10 млн грн. Джерела прямо називають це «свідомою відмовою від контролю».

У Ковелі роками ігнорують впровадження валідаторів та електронного квитка. Облік пільговиків ведеться перевізниками вручну – «на папері». Це означає що будь-яка кількість поїздок може бути вписана без перевірки, а місто беззаперечно сплачує мільйони. При цьому транспортна проблема має і зворотній бік: Центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю не має жодного власного автомобіля, а Територіальний центр соціального обслуговування – лише один на понад тисячу підопічних. Виходить парадоксальна картина: місто платить мільйони за пільговий проїзд без контролю – і водночас не може забезпечити транспортом тих, хто фізично не може сісти в маршрутку.

Частина 10. Висновки щодо ефективності соціальної політики

Технічний аудит Євгена Сивопляса доводить, що навіть ті кошти, які виділяються на ремонти, не створюють доступного середовища. Використання фаскової бруківки біля лікарень, пониження тротуарів з нахилом 18% (при нормі 8%) та двері в кабінеті поліклініки шириною 62 см свідчать про те, що влада не розуміє або ігнорує потреби маломобільних людей – тих, хто пересувається на кріслі колісному, з милицями, з дитячим візком або просто має труднощі з пересуванням.

Ситуація, коли спортсменів на кріслах колісних у ДЮСШ імені Євгена Кондратовича заносять на другий поверх на руках через відсутність ліфта, або коли будівля ДРАЦС взагалі не має пандуса, є фізичним проявом політики «економії на найслабших». Офіційне визнання в Соціальному паспорті, що заклади відповідають нормам лише «частково», є дипломатичним прикриттям реальної бар’єрності.

Затверджено. Незважаючи на помилки

Соціальний паспорт, на розробку якого залучалися ресурси громади, містить суттєві розбіжності у показниках демографії та зайнятості.

Наявність суперечливих даних у документі робочої групи вказує на формальний підхід до його підготовки. Хоча на старті роботи Наталія Маленицька заявляла:

Соціальні служби у нашій громаді працюють на високому рівні. Втім, Соціальний паспорт дозволить глибше зрозуміти, чим живе кожен мешканець, які проблеми турбують людей, яких можливостей не вистачає, і де можна зробити більше.

Під час телефонного коментаря заступниця міського голови вже назвала своє кураторство робочою групою «формальним», зазначивши, що над змістом безпосередньо працювали соціальні служби та благодійники. При цьому посадовиця висловила здивування щодо відсутності в документі статистичних даних про міграційні процеси та кількість одиноких матерів, попри те, що паспорт уже пройшов процедуру затвердження виконавчим комітетом.

Маленицька підтвердила, що знала про наявність помилок у паспорті до його оприлюднення і надавала вказівку їх виправити, проте на офіційному ресурсі міської ради документ з’явився у незміненому вигляді. Посадовиця резюмувала, що Соціальний паспорт є «живим» документом, який потребує постійної актуалізації та буде вдосконалюватися в процесі роботи. Таким чином, офіційно затверджений документ із критичними помилками стає базою для планування бюджету громади.

Епілог: Що можна змінити

Аналіз документів дозволяє поставити конкретні питання до міської влади. Чи є політична воля змінити ситуацію – покаже наступний бюджет.

1. Прозорість та контроль: встановлення валідаторів у всьому громадському транспорті. Зараз всі розрахунки за проїзд існують лише на папері – ні місто, ні пасажири не мають жодного підтвердження реального руху коштів. Електронний облік виведе з тіні весь фінансовий потік: і пільгові перевезення, і звичайну оплату проїзду. Місто нарешті побачить реальну картину пасажиропотоку – які маршрути завантажені, які збиткові – і зможе приймати обґрунтовані рішення щодо розвитку транспортної мережі. Однак влада, схоже, свідомо уникає цього питання.

2. Реальна безбар’єрність: проведення повного аудиту доступності всіх публічних просторів міста – медичних закладів, адміністративних будівель, освітніх установ, транспортної інфраструктури. Лише комплексний підхід здатен підготувати місто до повноцінного життя всіх категорій маломобільних мешканців – користувачів крісел колісних, людей з порушенням зору та слуху, літніх людей та батьків з дитячими візками.

3. Перегляд кадрової політики: спрямування коштів на збільшення штату соціальних робітників.

4. Виправлення помилок: повна переробка Соціального паспорта з внесенням достовірних даних про молодь та зайнятість населення, оскільки планування на основі «фантастичних» цифр є неможливим.

5. Пріоритет ветеранам: створення мережі реабілітаційних центрів та запровадження послуги «соціального таксі».

Питання не в тому, чи повинні чиновники отримувати гідну зарплату. Повинні – адже саме гідна винагорода є запорукою того, що посадовець не шукатиме інших способів збагачення. Але висока зарплата – це не нагорода за посаду, а плата за результат. І саме цей чиновник, отримуючи мільйони з міського бюджету, зобов’язаний знайти способи і ресурси щоб підвищити якість життя кожного мешканця Ковеля – від пораненого захисника до дитини з інвалідністю. Один шлях – продовження імітації інклюзії та утримання армії управлінців без відповідальності за результат. Інший – реальна повага до ветеранів, маломобільних мешканців та майбутнього громади, підкріплена не словами а цифрами у бюджеті.

На момент виходу цього матеріалу стало відомо, що Наталія Маленицька, яка роками обіймала посаду профільного заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів та безпосередньо відповідала за соціальну політику громади, пішла у дострокову відставку. Відповідне рішення № 76/23 було прийняте на сесії Ковельської міської ради 26 лютого 2026 року за «угодою сторін».

Сергій ФІКС