Ковель провів в останню путь ще одного мужнього захисника України

16.03.2022 о 16:17 · 3 хв читання

Сьогодні, 16 березня, у Ковелі на національних прапорах — чорні стрічки. Ковель прощається ще з одним своїм Героєм. 11 березня, захищаючи рідну землю та її свободу, під Волновахою обірвалось життя Сергія Смітюха.

У Благовіщенському соборі відбулась панахида за загиблим у війні військовослужбовцем. Від храму вулицею Незалежності велелюдна процесія пройшла на площу Героїв Майдану, – повідомляє Ковельська міська рада.

Разом із родиною, громадою, військовими побратимами йшов міський голова Ігор Чайка.

У нас знову день скорботи. Скорботи в гордості. Герой, якого ми проводжаємо в останню путь, був відомим багатьом ковельчанам. Він був офіцером, мав блискучий послужний список. Працював у поліції. Сергій Смітюх зоставив світлу пам‘ять для кожного з нас. Бо якщо Україна і стає сьогодні на коліна, то тільки перед такими, як Сергій — Героями
– сказав Ігор Чайка, звертаючись до присутніх

Сергій Олексійович – наш Герой сьогодення. Він пройшов АТО. А коли російські окупанти прийшли на нашу землю, повернувся з-за кордону і став на її захист. Це непоправна втрата для його родини, друзів, колег. Пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях
– мовив колишній колега по службі Іван Тусь

Сергій мешкав у Ковелі, але шість років тому почав зводити дім в Ружині. Тож чимало його односельців приїхали, аби попрощатись з ним. А сусіди, не стримуючи сліз, говорять тільки хороше, згадуючи цю світлу, прекрасну людину.

Сергій за цей короткий проміжок часу, який ми його знаємо, зробив так багато, що декому і життя не вистачить. Великий трудівник, який, здається, уміє все: сам дім будував, і сад уже посадив поряд. А який він прекрасний сім’янин, чоловік, батько, дідусь. Він був хорошим прикладом для всіх. Другом для старших і дітей. Ми всі його шанували і захоплювались його добропорядністю. По сусідству з ним мешкали самі пенсіонери. Ми йшли до нього з різними проханнями: чи шибку засклити, чи замок вставити, чи поле зорати, чи передачу завезти дітям.

Жодного разу він нікому не відмовив, а завжди допомагав, виручав. Ми сумуємо за ним і оплакуємо його
– розповідає Надія Поворознік