Ковельчани віддали останню шану полеглому захиснику Сергієві Кашубі

11.05.2023 о 17:40 · 3 хв читання

Сьогодні, 11 травня, Ковель знову у скорботі. Ще один Герой повернувся додому, у рідне місто «на щиті». Сергієві Кашубі назавжди 46… Він поклав своє життя, аби окупанти не ступили на нашу благословенну землю.

Про це повідомляє Ковельська міська рада.

Якщо не я, тоді хто
– сказав він рідним

І уже на другий день війни був у територіальній обороні.

Останнім часом, як і прагнув, воював на сході. Вважав, що там його досвід буде найціннішим. Був солдатом, снайпером 2-ої категорії відділення снайперів роти вогневої підтримки військової частини A7063.

А до 24 лютого будував плани на мирне життя…

Сергій навчався у школі №1 м. Ковеля. Згодом закінчив промислово-економічний коледж, де здобув фах техніка-механіка, потому – Луцький національний технічний університет.

Працював майстром з промисловості в Ковельському управлінні «Волиньгазу», головним енергетиком в Управлінні осушувальних систем, згодом – головним інженером Люблинецького силікатного заводу.

Пройшов шлях управлінця, адже мав до цього хист, вмів приймати швидкі і правильні рішення. Дуже любив своє місто, свою Волинь, Україну.

Він встиг збудувати дім, але не встиг пожити у ньому з дружиною, донькою, зятем, сином і внуком.

У Сергія – хороша сім’я, багато друзів. Адже він був легким у спілкуванні, товариським, завжди прагнув допомогти ближньому. Багато чого міг зробити своїми вмілими руками, а навколо таких людей завжди гуртуються інші. Сумує сьогодні вся наша громада. Тепер він став нашим Героєм. Щирі співчуття рідним
– сказав міський голова Ігор Чайка

За словами директорки ліцею №1 Оксани Мельник, учителі, які навчали Сергія, запам’ятали його вихованим, інтелігентним, чуйним. Він був людиною, яка мала добре серце, золоті руки і гострий розум.

Михайло Ткачук, побратим Героя, теж пригадує лише найкраще про нашого земляка, який умів підтримати, порадити, на виконання кожного завдання він завжди йшов з посмішкою, яка так там багато вартувала.

Війна – безжальна, вона продовжує відбирати життя і руйнувати людські долі. Важко знайти слова втіхи для родини, друзів та побратимів воїна, неможливо загоїти їх біль.

Ми не забудемо подвиг Сергія та ціну, яку він заплатив за наш спокій та свободу, за те, щоб ми жили у мирному місті.