Мами ковельських оборонців «Азовсталі» стали волонтерками, чекаючи синів з полону

19.06.2022 14:00
Фото: ВолиньPost

Ковельчанки Світлана Богдан і Тетяна Бакум – матері бійців полку «Азов», оборонців «Азовсталі», яких всередині травня вивезли на непідконтрольну Україні територію Донецької області після майже тримісячної облоги заводу.

Їхні сини – Андрій і Владислав – друзі з дитинства. Владислав став прикладом для Андрія на шляху в «Азов», – пише «ВолиньPost».

Зараз обоє хлопців – у полоні, а їхні мами займаються волонтерством, допомагають забезпечувати ліками українських воїнів, а також цивільних з територій, де тривають чи тривали активні бойові дії.

Життя обох цих жінок пов’язане з медициною. Світлана Богдан – медсестра у школі, а Тетяна Бакум – фельдшерка «швидкої». У вільний від роботи час мами Андрія та Владислава працюють у медичному підрозділі міжнародного волонтерського логістичного центру «Марлог». Тут вони перевіряють придатність переданих як гуманітарна допомога ліків із-за кордону, складають аптечки і тактичні рюкзаки.

Команда фармацевток «Марлогу» вже зібрала і передала лікарням, шпиталям та постраждалим українцям понад 30 000 ящиків медикаментів та понад 3 000 тактичних аптечок та рюкзаків медика, зібраних «з нуля» в гарячі точки України за заявками.

Сюди я потрапила випадково. Знайома фармацевтка ще у березні сказала, що треба допомогти розібрати ліки. Я тижні два ходила і не знала, що це волонтерський центр. Просто робила роботу. Згодом мені видали «марлогівську» футболку, у нас був спільний відпочинок. Тоді зрозуміла, що я – частина великої волонтерської команди

– розповідає Світлана Богдан
Фото: ВолиньPost

Її син Андрій служив в «Азові» з 2019 року, а з початку повномасштабного вторгнення був у Маріуполі.

Згодом у «Марлог» пані Світлана привела і свою подругу – Тетяну Бакум, син якої Владислав і став другом та наставником для Андрія.

Ми і живемо на одній вулиці, хлопці – дуже хороші друзі. Влад пішов в «Азов» на рік раніше, а потім «підтягнув» і Андрія. Ще навчаючись у школі, вони ходили разом в «Національний корпус», ходили на рукопаш гопак. Це стимулювало займатися собою, підтримувати форму. Тому «Азов» – це був дуже свідомий і виважений вибір. Коли Влад приєднався до «Азову», я вже себе морально готувала до того, що і Андрій піде. Коли він про це літом сказав, то я вже не була здивована. Для наших синів шеврон «Азова» – це велика честь, вони цим справді пишалися

– каже Світлана Богдан

Її колега Тетяна Бакум додає: поки чекають хлопців вдома, раді, що можуть відволіктися на корисну справу і допомогти країні тим, що добре знають.

Ми перебираємо медикаменти, коли приходить допомога. Фасуємо, обліковуємо. Потім, коли приходить заявка на допомогу, формуємо її і відправляємо. Сюди мене Світлана і покликала. Загалом з матерями «азовців» ми об’єднані, спілкуємося. Наші діти теж там були у єдності. Я колись питала сина, як вони там між собою. Він написав великими буквами: «Ми одна велика сім’я»

– розповідає Тетяна Бакум

Зауважує, що волонтерство допомагає відволіктися від новин і тривожних думок.

Фото: ВолиньPost

Обидві жінки кажуть, що впевнені і відчувають, що сини повернуться додому живими і здоровими.

Намагаємося завжди бути на позитиві, щоб цією доброю енергією через молитву ділитися з нашими синами

– зауважує пані Світлана

Зі сльозами, кажуть ковельчанки, сприйняли заклик Kalush Orchestra зі сцени «Євробачення» врятувати захисників Маріуполя.

Ми всі, рідні «азовців», у соцмережах закликали їх не мовчати. І нам гордо від того, що вони це зробили

– каже Тетяна Бакум

Натомість Світлана Богдан пригадує:

Але перша думка була: їх же дискваліфікують. Тривога, переживання. А потім – усвідомлення того, що вони для нас після цього вчинку вже найкращі, вже переможці

У школі, де розташували медичний підрозділ «Марлогу» зберігають плакати про героїчний подвиг «азовців» у Маріуполі, створені вихованцями художньої школи, волонтерами, рідними воїнів. Обіцяють зустрічати з цими плакатами хлопців вдома!

Весь клас буде у плакатах. Тут ми їх будемо зустрічати під аплодисменти. Все місто і вся Волинь чекають Героїв-«азовців» вдома

– каже вчителька цієї школи, волонтерка та керівниця ковельської організації «Волинська Січ» Тетяна Дружинович

Мами ж хлопців закликають суспільство не забувати про «Азовсталь» та всіх її оборонців та не звикати до війни.

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.