Про колишнє весілля на Ковельщині гула вся Волинь

25.04.2021 о 17:59 · 3 хв читання

Про це весілля гула вся Волинь! А вісниківці сиділи за святковим столом як почесні гості на торжестві у Тетяни та Руслана Марковських. Молодята довірили нашому виданню свою історію – вражаючу, щемливу, щиру. Бо стали на рушничок щастя нерівні за віком, але сповнені великої любові. Нареченому тільки виповнилося 40, а нареченій повернуло за 60. Чи витримали їхні почуття випробування сім’єю?

Про це пише Наталія Кравчук у виданні «Вісник+К».

«Усе село завідує!»

Ту забаву досі згадують у селі Черемошне тоді Ковельського району Волині. Бо музики бавили гостей мало не до рання. Столи ломилися від наїдків, а в танець йшли і старі, і малі. Гуляли весело! І, між іншим, перемовлялися:

– А Таня у Руслана – красавиця!

Наречена була у білій сукні, ідеально припасованій по фігурі, мала стильну зачіску – спеціально їздила до салону краси, акуратний манікюр. І світилася від щастя. Не вірилося, їй-бо, що має стільки літ. Здавалося, хтось просто приписав їй ті роки. А як ніжно на дружину дивився чоловік – такий погляд може вловити на собі лише найбажаніша жінка!

– Не перечили, що Руслан вибрав Таню за дружину? – тоді ми відверто запитали у його мами.

– Що ви! Та Таня з нього ляльочку зробила! – усміхаючись, говорила Валентина Марковська. – Русланчик до цього часу холостякував, з нами, батьками, жив. Був такий скромний, замкнутий. А знайшов Танюшу – як похорошів, повеселів. Усе село завідує! Вони ж одне одного цьом-цьом, «зайчик»-«котик». А хіба матері не цього треба – щоб її дитя щасливе було?

Про невістку з її вуст – лише найкраще: гарна, хазяйновита, турботлива. А що любить завжди тримати, як-то кажуть, руку на пульсі, то це – тільки плюс. Бо ж не кожен чоловік хоче дружиною керувати!

– Вона на мене каже «мама», я на неї «доця», – зізнавалася Валентина Костянтинівна. – Якось саме собою так вийшло, що стали так називатися. Мені приємно!

Разом чкурнули на заробітки за кордон

Аби справити гучне весілля, Тетяна з Русланом довго трудилися у Польщі. І ні дня не шкодують, що зробили свято саме таким. Вони обмінялися не лише обручками, а й обітницями у храмі, аби підкреслити, що їхні почуття справжні.

– Як він гарно за Таньою ухажував, ви би бачили, – розповідала сестра нареченої. – Як лежала в лікарні, від ліжка не відходив, дуже переживав. Давно мені казав: «Буду вашим зятем, я її люблю». Ми усі благословили!

– Хай буде Божа благодать над нашими чадами, – кілька разів повторила Русланова мама.

Минуло три роки. Як далі склалася доля Марковських? У багатьох же ще на весіллі чесалися язики передбачити її. Ми зателефонували до мами Валі перепитати, чи не розчарувалися у невістці.

– Та в них усе супер! З Божою поміччю. Живуть і радіють життю! – відповіла вона, а в голосі відчувалася велика радість від того. – Хатинку свою купили, ремонт роблять. Он, зараз у Польщу знову поїхали.

Додзвонилися ми і до молодих. Відірвавшись на хвильку від роботи, Тетяна розповіла:

– Усе в нас, як і в любій звичайній сім’ї: працюємо, плани разом будуємо. Зараз хочемо заробити на ремонт, бо ж хатинка не нова, треба багато вкласти, щоб усе до ладу довести. Життя чудове! Треба вміти його цінувати.

У любові усі рівні. Тетяна та Руслан Марковські з Волині ще раз довели: коханню ні вік, ні статус не підвладні. Злагоди вам та любові на довгі роки!

Фото: «Вісник+К»

Поділитися:

Пов'язані теми

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

X
X