Сталеві воїни «Сталевої Сотки»: історія захисниці Ірини з Ковельського району

Наша героїня родом із Турійська. Ще в школі Ірина мріяла бути психологом, але життєві обставини внесли свої корективи, в результаті жінка здобула фах кухаря. Працювала за спеціальністю в ковельській пекарні. Після повномасштабного вторгнення, за прикладом брата-військового, стала до лав 100-ї бригади та навіть встигла зробити крок до здійснення мрії. Але про все по черзі…

Про це повідомляє пресслужба 100-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

Мій брат служить в 14 ОМБр. Я планувала йти у «князівську» бригаду кухарем, але з початком повномасштабного вторгнення все перегралося. Та я не опустила руки й чекала свого шансу. Одного дня мені зателефонували з військкомату і повідомили, що є вакансії кухарів. Я не роздумуючи зібрала речі, підготувала необхідні документи й влітку 2023-го вже була у Ворзелі, де впродовж місяця навчалася основ військової справи. Під час вишколу зі мною зв’язався представник тоді ще 50 окремого батальйону 100 ОБр ТрО і запропонував вакансію кухаря, одразу зазначивши, що в частині дуже теплий колектив, але дуже «спекотно» (на той момент підрозділ виконував бойові завдання на Лиманському напрямку)

– пригадує Ірина

До слова, саме під час проходження БЗВП наша героїня отримала свій позивний – «Відьма».

Позивний я отримала від старшого інструктора у Ворзелі, оскільки, за збігом обставин, ті, чи інші речі, про які я говорила – згодом збувалися. В мене є невеликі проблеми з зором, тож, перед виїздом на полігон я одягала лінзи та, як наслідок, добре влучала в ціль. Потім побратими жартували, мовляв, наша «Відьмочка» має чотири ока

– говорить жінка

Після місячного курсу підготовки Ірина прибула для виконання завдань у Лиман, де обійняла посаду кухаря їдальні взводу матеріально-технічного забезпечення.

Я знала куди я йду, знала, що це війна, але разом із тим хотілося бути корисною, допомогти хлопцям і було розуміння, що вміння смачно готувати знадобиться й на фронті

– переконана «Відьма»

За півтора року служби жінка побувала разом із підрозділом на найгарячіших напрямках фронту: Лиманському, Покровському та Торецькому. За словами Ірини, були випадки коли після бойових завдань хлопці приїздили в різних психологічних кондиціях і доволі часто банальна розмова, а також тарілка домашніх млинців робили маленьке диво й повертали нашим хлопцям віру в краще.

Окрім млинців «Відьма» має у своєму кулінарному арсеналі ще декілька коронних страв, серед яких котлети та український борщ.

Жінка живе за принципом: «Навчатися ніколи не пізно», тож нещодавно Ірина вступила до Волинського національного університету імені Лесі Українки та поєднала, так би мовити, приємне з корисним, адже спеціальністю, яку обрала для себе «Відьма» стала «Психологія» (пам’ятаєте про дитячу мрію?).

До речі, поруч з нашою героїнею «служить» чотирилапий друг Джек, або, як називає його жінка, дворняжка-вояка та пухнастий антидепресант.

Вдома ж на Ірину чекає дев’ятирічна донечка Вероніка, мама Галина Федорівна та кіт Малиш, якого побратими зі 100-ї ОМБр подарували на День народження.

Фото пресслужби 100-ї ОМБр