Губа Іван Семенович

Народився 21 червня 1885 року в селі Бандурівка Олександрійського повіту на Херсонщині.

Учасник Визвольних змагань, 1920 року з Армією УНР відходить на терени Польщі.

Закінчив Пастирські курси при богословському факультеті Кам’янець-Подільського університету.

В часі між двома світовими війнами був священиком на Західній Волині, в селі Дубове на Ковельщині – тодішня юрисдикція Польської православної церкви, згодом протоієрей. Був священником Благовіщенської церкви у Ковелі. Перед Другою світовою війною овдовів.

10 лютого 1942 року в Пінську пострижений в монахи та хіротонізований на єпископа Уманського УАПЦ архієпископами Олександром (Іноземцевим), Полікарпом (Сікорським) і єпископом Брестським Георгієм (Кореністовим). Пізніше – архієпископ Полтавський і Кременчуцький УАПЦ – нововідкрита єпархія, через заборону німецьких властей до обов’язків не приступив. В липні 1942 від Мануїла (Тарнавського) перебирає Білоцерківську єпархію.

Боляче реагував на атмосферу зросійщення в Києві та взагалі в Україні, згадував Ігор Денисенко.

З 1944 року на еміграції, в Карлсруе, служив в Аугсбурзі, цього часу вже в сані архієпископа, з 1951 року у Нью-Йорку.

З 1954 року належав до окремої православної конфесії – УАПЦ в екзилі, котру очолював митрополит Палладій (Відибіда-Руденко). УАПЦ в еміграції вже 1954 року була прийнята в юрисдикцію Константинопольського Патріархату.

1961 року архієпископ Ігор та прихід Святої Трійці в Нью-Йорку (США) вийшли з юрисдикції УАПЦ в еміграції та перейшли до УАПЦ митрополита Никанора.

З 1957 року був паралізований. Помер 24 листопада 1966 року в Нью-Йорку. Похований на українському цвинтарі Бавнд-Брук. Чин поховання здійснив архієпископ Мстислав (Скрипник) з священицтвом.