Брусилов Олексій Олексійович

Народився 19 (31) серпня 1853 року у місті Тифліс (зараз Тбілісі).

1872 року закінчив Пажеський корпус. Проходив військову службу на Кавказі.

Був учасником російсько-турецької війни 1877—1878 років.

Року 1883 закінчив кавалерійську школу в Санкт-Петербурзі. Надалі був її викладачем, а від 1902 року — начальником цієї школи.

У 1906—1914 роках Брусилов — начальник 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії, командир 14-го армійського корпусу, помічник командира Варшавського військового округу, командир 12-го армійського корпусу. Один рік проживав у Вінниці.

У 1910 році повінчався з Надією Желіховською у церкві Миколая Чудотворця в Ковелі.

Учасник Першої світової війни. Командував 8-ю армією. Від березня 1916 року був головнокомандувачем Південно-Західного фронту, війська якого у травні — серпні 1916 року здійснили прорив австро-німецького фронту. Ця найвдаліша бойова операція російської армії за всю війну увійшла в історію як Брусиловський прорив.

У травні — липні 1917 року Брусилов обіймав посаду Верховного головнокомандувача Збройних сил Росії.

Після Жовтневого перевороту 1917 року Брусилов усунувся від активної діяльності, жив у Москві.

На початку польсько-радянської війни 1920 Брусилов добровільно вступив до Червоної армії.

Помер 17 березня 1926 року від запалення легенів.