Юзеф Клеменс Пілсудський

Народився 5 грудня 1867 року в селі Зулов (зараз Залавас) у Литві.

У 1885 році закінчив Віленську гімназію. Навчався на медичному факультеті Харківського (виключений за участь у студентських виступах), згодом — Віденського університетів.

У 1887 році заарештований царською владою, звинувачений у підготовці замаху на Олександра III, засуджений до 5-річного заслання до Сибіру; перебував в селі Тунка.

У 1892 році повернувся до Вільна, де став одним із співзасновників Польської соціалістичної партії (ППС).

У роки Першої світової війни 1914—1918 років командував бригадою, сформованою з поляків, яка у складі австрійської армії воювала на Східному фронті. У липні 1917 року внаслідок конфлікту з німецькою окупаційною владою (відмовився присягнути німецькому кайзеру) був заарештований і ув’язнений в тюрмі у Марієнбурзі.

У листопаді 1918 року Пілсудський, посівши пост тимчасового керівника Польської держави, проводив агресивну політику стосовно Західно-Української Народної Республіки.

У 1922—1926 роках — відійшов від активного політичного життя.

12 травня 1926 року за допомогою військових здійснив державний переворот у Польщі, домігся відставки президента Войцеховського і прем’єра уряду В. Вітоса.

У 1926—1928 роках і з 1930 року — прем’єр-міністр Польщі.

Помер 12 травня 1935 року у Варшаві.