У Ковелі хлопчик із ДЦП вперше сів у 7 років: лікарі не вірили, що він ходитиме
А тепер, завдяки лікуванню, ступає кілька кроків.
«Вісник+К» неодноразово писав про Володю Рубіновського з Ковеля, який має ДЦП. Завдяки нашим публікаціям відгукуються небайдужі люди з добрим серцем і допомагають фінансово. На початку грудня цього року хлопчик знову має їхати у клініку Козявкіна у Трускавець. Це вже буде 12-й курс лікування і, вочевидь, останній. Бо хлопчик росте і пізніше реабілітація вже не матиме такої сили, як зараз. Але поїде він чи ні – залежить від того, чи збере мама гроші…
Вова народився з діагнозом ДЦП. Він міг тільки лежати. Дитина вперше сіла у сім років! Лікарі казали, що він ніколи не ходитиме, бо у нього нечутливі ніжки. Але завдяки постійній наполегливій турботі мами Руслани і лікарям з клініки Козявкіна, зараз хлопчик помалу йде по кімнаті сам і навіть уже їздить (!) на триколісному велосипеді. Вова навчається у сьомому класі. Дуже любить хімію, англійську, історію – по цих предметах у нього 10–11 балів. Вчителі приходять додому до Вови і займаються з ним, а він хлопчик старанний. Усміхнений, позитивний і дуже добрий душею. Навіть на адресу рідного батька, який покинув їхню сім’ю, він спокійно каже:
Замість одного йолопа Бог нам дасть п’ять хороших людей. Ми любимо Бога і Бог любить нас…
І справді, чужі люди з доброю душею допомагають дитині.
– Вова вже не бачив батька чотири роки, хоча той живе у Ковелі, – розповідає мама Руслана. – Не цікавиться, як живуть його п’ятеро дітей, а особливо Вова. Ні він, ні його родичі не дали на лікування хлопчика навіть гривні, – з гіркотою і образою в душі каже жінка. – А людям розказують, як вони люблять Вову і як засипають його грошима. Проте, коли я везу сина в басейн на плавання, то рідний дядько переходить на другий бік вулиці, щоб не дивитися на племінника. А малому так хочеться чоловічої підтримки, якої він ніколи не мав від батька.
Незважаючи на всі життєві труднощі, Руслана Рубіновська впевнено йде до мети – поставити сина на ноги. Зробити так, щоб він зміг сам собі давати раду. Поїхавши вперше у клініку Козявкіна, вона з подивом побачила, що організм Вови відгукнувся на лікування. Почалися зрушення: став перевертатися, повзти, потім зміг самостійно сісти, тоді – підвестися. Ціна питання одного курсу реабілітації у клініці 40 тисяч гривень. Уся сім’я стягується на цю поїздку з останніх сил. Але все одно це таки важко. Не будьмо байдужими до чужої біди. Допоможіть Вові робити маленькі кроки до великої перемоги!
Картка мами Руслани Рубіновської: 4149 4991 2439 2000 (ПриватБанк).
Галина ОЛІФЕРЧУК
Люди з інвалідністю
Номер картки вказаний неправильно, виправте, будь ласка
Дякуємо, виправили!