«Не пандус, а злітна смуга»: подружжя на кріслах колісних скаржаться на бар’єри в Ковелі

Подружжя з міста Ковеля, Ольга і Вадим Усаті, котрі мають інвалідність та пересуваються на кріслах колісних, незадоволені доступом до місць та об’єктів у своєму місті. Особливо складно пересуватися взимку.

Як розповіла Суспільному Ольга Усата, безбар’єрний доступ міських закладів для людей з інвалідністю низький.

До РАЦСу подружжя волинянин несли на руках

38-річна Ольга на кріслі з трирічного віку. Її чоловік, 28-річний Вадим, не може самостійно ходити остання десять років. Офіційно Усаті стали чоловіком і дружиною декілька місяців тому. Потрапити до місцевого РАЦСу було проблематично. Зі слів Ольги, вони стали першою парою на кріслах колісних, котра взяла шлюб у місті.

Потрапити до РАЦСУ було проблемно, тому що там не має пандуса, не має доступності. Там лише сходи і нас носили люди

– говорить Ольга

Нещодавно молода пара повернулася зі столиці Латвії, де запозичували іноземний досвід безбар’єрності для людей з інвалідністю. Вадим Усатий говорить, що перед кожним магазином було пониження і можна було без проблем заїхати, куди потрібно. Як зазначила Ольга, у Ризі щодня пересувалися громадським транспортом.

Людина на кріслі колісному може потрапити на 27 поверх, тому що там є ліфт. А ми не можемо в Ковелі навіть потрапити у спортзал. Просимо, щоб побудували, адже зараз буде багато військових, які зараз повернуться і будуть, на жаль, на кріслах колісних

– каже ковельчанка

Що не так з безбар’єрним доступом для людей з інвалідністю в Ковелі та як Усаті пересуваються містом

У п’ятиповерхівці, в якій подружжя мешкає на другому поверсі, немає ліфта. Під час повітряної тривоги Ольга та Вадим обирають правило «двох стін» через відсутність у будинку укриття.

Для подружжя в будинку зробили пандус, каже Вадим Усатий. З його слів, спуститися з пандуса може самотужки, а щоби піднятися потрібна чиясь допомога. Дружина Ольга, додав чоловік, ні спуститися, ні піднятися самостійно не може.

Нині Усаті пересуваються містом автівкою. Спуститися з під’їзду Ользі допомагає її мама Олена Йосипівна, потому складають крісла колісні в машину та втрьох вирушають в місто.

У центрі Ковеля подружжя заїхало в ЦНАП, далі планували відвідати книгарню, магазин, торговий центр і лабораторію.

Ми в оптику не потрапляємо, а також, щоб здати аналізи, то теж не потрапляємо. Уклон пандуса не відповідає, не дуже зручний, зависокий. Це не пандус, а злітна смуга! Вони роблять для того, щоб з тим пандусом сфотографуватися, селфі зробити, а не піднятися на ньому чи заїхати в приміщення

– розповідає Ольга

У магазин потрапити також не вдалося, говорить Вадим Усатий, через нерозчищений сніг. Після справ у місті Усаті вирушили на заплановану зустріч місцевої влади і громадськості в міськраді. Через несправність ліфта Ользі та Вадиму допомогли піднятися працівники, несучи їх на руках на третій поверх.

Як у Ковелі вирішують питання з доступністю інфраструктури для людей на кріслах колісних

Згідно з державними будівельними нормами зі створення безбар’єрного простору, всі заклади та установи повинні бути доступними для людей з інвалідністю.

Як зазначила керівниця відділу містобудування та архітектури виконкому Ковельської міської ради Людмила Мурай, не завжди об’єкти, які збудовані в місті, відповідають цим нормам. У таких випадках, каже посадовиця, міськрада видає підприємцям приписи, зобов’язуючи їх привести все до ладу.

За останній рік торгових закладів було не багато: орієнтовно до п’яти. Була проведена перевірка влітку і по кожному об’єкту були зауваження, винесені підприємцеві для їх усунення

– сказала Людмила Мурай

Усього в Ковельській територіальній громаді проживають більш як чотири тисячі людей з інвалідністю, серед них 120 людей пересуваються на кріслах колісних, зазначила начальниця управління соціальної та ветеранської політики міськради Софія Сагаль.

Як додав ковельчанин Вадим Усатий, люди на кріслах колісних хочуть жити повноцінним життям у своєму рідному місті, а ще мріють про найшвидше завершення війни і життя українців у спокої та мирі.