Уклін тобі, Герою: ковельчани віддали останню шану Максиму Ткачуку

Вчора в 18:38 · 3 хв читання

На портреті із чорною стрічкою ще таке молоде обличчя, з добрими, світлими, голубими очима. Максиму Ткачуку лише 32. Недовгим був його життєвий і військовий шлях. Сьогодні наша громада провела захисника в останню земну дорогу.

Про це повідомляє Ковельська міська рада.

Він народився у Ковелі 7 грудня 1992 року. Змалечку ріс без материнської та батьківської любові. Ним опікувалися бабусі: Любов Миколаївна та Галина Василівна, яких уже немає. До 9-го класу навчався у Люблинецькому ліцеї, потім опанував професію столяра у ПТУ №5. Працював на будівництвах, за кордоном.

Попри все, Максим завжди знаходив причини залишатися оптимістом, цінував прості радощі – провести час з друзями, поспілкуватись.

Разом з дідусем Олександром Миколайовичем господарювали на дачі, рибалили. У вільну хвилину хлопець поринав у світ книг. Мав мрії, плани, як і кожна молода людина.

20 січня 2025 року Максима мобілізували. Спочатку було навчання, а далі – передові позиції фронту. Він з честю воював за свою країну.

Як тільки з’являлася можливість, телефонував до дідуся та тітки, цікавився справами вдома. Про службу розповідав мало.

Востаннє спілкувався 16 квітня. Попередив про важливе бойове завдання, з якого він, на жаль, не повернувся.

Стрілець-снайпер 1-ї аеромобільної роти військової частини А4165, солдат Максим Ткачук загинув 25 квітня поблизу населеного пункту Білогорівка Сіверськодонецького району на Луганщині. Його життя обірвалося від поранень, отриманих в результаті скиду вибухового пристрою з ворожого БпЛА.

Міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди висловив щирі співчуття рідним: дідусеві Олександру Миколайовичу, тітці Оксані Олександрівні, двоюрідній сестрі Анастасії, усім, хто знав і любив Максима.

Ми втрачаємо дуже світлих людей, вони янголами підносяться на небеса.