Ветеринарка з Ковельщини їздить до «пацієнтів» за 18 кілометрів кіньми

Марія Криса – завідувачка Голобської дільничної лікарні ветеринарної медицини Ковельської державної ветлікарні. Заслужена працівниця ветеринарної медицини на Волині. Її знають і шанують в Ковельському районі.

На роботу в Голобську дільницю Марія Олексіївна прийшла в 1976 році і трудиться на ветеринарній ниві вже 47 років, – повідомляє Головне управління Дерпродспоживслужби у Волинській області.

За майже п’ять десятків літ не змінила жодного місця роботи, продовжує працювати навіть на заслуженому відпочинку. Причина єдина – відданість професії, яку, як каже, обрала, бо з дитинства дуже любила тварин і сільське життя.

Навчалася у Львівському зооветеринарному інституті. Там зустріла кохання (чоловік пані Марії був теж ветеринарним лікарем), разом закінчили навчання, одружилися, народили четверо дітей.

Сини Володимир, Андрій, Юрій і донька Юлія також пішли шляхом батьків – здобули ветеринарну освіту і стали працювати в цій галузі. Сумно лише, що не стало чоловіка і пішов з життя син Володимир.

Марія Криса уже кілька років на заслуженому відпочинку, втім роботи не полишає, бо, як каже, любить тварин і їй подобається про них піклуватися.

Люблю помагати їм і хочу, щоб вони всі були здорові

– наголошує жінка

За майже п’ять десятків літ – сотні врятованих і вилікуваних тварин. Марія Олексіївна пригадує випадок, який трапився в колгоспі у Голобах, коли вдосвіта випустили на пасовище худобу на мокру конюшину, корови подулися і ледве не загинули. Ветеринари робили все можливе, аби врятувати поголів’я. І таких випадків було безліч. Але Марія Олексіївна зізнається, що не старається їх запам’ятовувати. Бо, як каже, це її щоденна робота, головне – аби був результат.

Заслуженій лікарці люди через роки дякують за її працю. Якось перепинила одна жінка на дорозі і каже:

Маріє Олексіївно, пам’ятаєте, як ви мені поросятко врятували? Всі казали, що не житиме, а ви взялися лікувати – і врятували!

За роки роботи було всяко, і часом нелегко. Але за стільки літ, каже, пройшли таку школу, що тепер навіть важко уявити, як молодь працювала б у таких умовах.

На таких старожилах, як ми, ще тримається державна ветеринарія

– жартує Марія Олексіївна

Нині ж роботи в дільничного ветеринара, розповідає лікарка, менше, аніж колись, позаяк кількість поголів’я зменшилось, люди збувають корів, бо молоко дешеве і невигідно тримати. А колись Марія Олексіївна обслуговувала понад 13000 голів рогатої худоби. Сьогодні для порівняння – лиш тисячу.

Робота дільничного ветеринара нині в основному полягає у профілактиці інфекційних хвороб тварин: вакцинація собак і котів проти сказу, коней проти сибірки, перевіряють велику рогату худобу на лейкоз, досліджують на туберкульоз. Голобська дільниця нині обслуговує 19 сіл. Виїзд бригади відбувається щотижня. До населених пунктів ветеринари дістаються підводою. До крайнього села, наприклад, треба їхати конем 18 кілометрів! Але й це не завада продовжувати справу, якій Марія Олексіївна присвятила все життя.

Фото Головного управління Дерпродспоживслужби у Волинській області