Як Дубове оговтується після падіння уламків ракети

27.07.2022 16:05
Фото: Перший канал соціальних новин

Як село на Ковельщині оговтується після падіння уламків ракети, – пише Перший канал соціальних новин.

Як перший раз бахнуло, я навіть не зрозуміла, що сталося. А після другого вибуху так впала на підлогу, ніби все життя тренувалася це робити. Чула дикі крики сусідів

– витираючи червоні від сліз очі, каже Лариса Чосік

Вона мешкає у селі Дубове. У сусідній двір днем раніше впав ворожий безпілотник та уламки ракети, яким його збили.

У момент прильоту жінка саме готувала їсти. А день потому вигрібає з дому і подвір’я безліч уламків скла, обсипану штукатурку, думає, чим закрити діряві тепер вікна. Цим же займаються мешканці ще кількох навколишніх будинків.

Нагадаємо, у понеділок, 25 липня, близько 11:30 в небі над Волинню збили два ворожі безпілотники. Один з них разом з уламками ракети вщент розбив господарську будівлю у селі Дубове Ковельського району. Частково загорілися сусідні будинки.

Власник, що перебував всередині, загинув на місці. Це перша жертва російсько-української війни серед цивільних на Волині.

Його брат та ще один чоловік отримали травми: з переломами ребер, лопатки і гомілки вони в лікарні. Троє дітей отримали незначні травми і після огляду їх відпустили.

На подвір’ї, де стався вибух / Фото: Перший
Будівля зруйнована вщент / Фото: Перший

«Поліція каже: «Сюди не можна. Завтра на похорон приїдете»

Іван Яцук не зовсім місцевий. Проте вибух чув навіть в селі за 15 кілометрів звідси.

Навіть не припускали, що це тут. Думали, може старі снаряди взривають. Тут таке часто. А через 20 хвилин дзвонять і кажуть: «Дядька Гріши хати нема». Ми в шоці бігом їдемо, а поліція перекрила все і не пускає: «Не можна. Завтра на похорон приїдете». Так і приїхали

– каже родич загиблого
Родич загиблого Іван Яцук / Фото: Перший

Йому ж 15 липня 70 років виповнилося. Всі приїхали вітати з ювілеєм

– пригадує він

У будинку в момент вибуху була дружина покійного – вона, на щастя, не постраждала. А також родичі з Харківської області.

Вчора вони вже ніби мали їхати назад. Мама готувала в дорогу харчі. А поки досмажувала котлети, сталася трагедія

– каже також сусідка Олена Головій

День потому на подвір’ї поруч з руїнами все ще труситься від страху маленький песик. Він пересипаний пилом, бо був прив’язаний зовсім неподалік, коли будівлю рознесло на друзки.

Пес все ще труситься від страху / Фото: Перший

«Котів до 12 ночі не було. Думала, вже все їм»

Олександр живе за кілька хат від постраждалого двору. Саме був на полі, вибирав малину з дітьми.

Я бачив, як ракета летіла все нижче і нижче. Влітає в Дубове і тоді вже чуємо вибух. Дітям сказав: «Все, нас бомблять». Але виявилося, що в нашій хаті тільки штукатурка трохи обсипалась

– каже він

Більше дісталося будинку Лариси Чосік, який навпроти епіцентру. Вона тішиться хіба тому, що у придбаному кілька років тому домі ще не встигли зробити ремонт. Бо тепер довелося б починати заново: розбиті не лише вікна, у всіх кімнатах також повідлітала штукатурка зі стін та вікон. Виглядає так, ніби той самий ремонт тут у розпалі.

Правда, після ремонту прибирати якось веселіше, а от після війни – ні. Тепер кажу чоловіку: все, скло вставляємо і більш нічого не робимо до кінця війни. А то раптом ще раз прилетить?

– сумно зітхає вона
В будинки Лариси обсипалися стіни і стеля / Фото: Перший
Якщо не знати, можна подумати, що тут саме почали ремонт / Фото: Перший
У момент вибуху жінка була вдома з мамою і сином / Фото: Перший

Жінка пригадує, що до цього весь ранок гуділи літаки. Ще подумала: все нормально, наші. А тоді прогримів вибух. Вона з сином і мамою, де стояли, там і попадали на підлогу.

Потім – все, як в тумані. Сусіди прибігли, просили відро, щоб гасити вогонь, а я від шоку не можу зрозуміти, що з мене хочуть. На ніч випила заспокійливе. А все одно спала, як заєць під кущем: прислухалась до кожного шурхоту. О 5-тій вже підірвалась з ліжка. У сина істерика була

– каже Лариса

Коти сім’ї після вибуху зникли і не поверталися до півночі:

Кицька ще й любить ходити туди до «коханця», як я кажу. Думала: все, під завалами. Як прийшла, то аж легше стало. Але видно, що дуже налякані: нявкають, тікають

От тобі й безпечне місце… Я два місяці була в Польщі. Але так хотілося додому, що вернулась. Думала, нас не чіпають, бо ми їм нецікаві… А виявилося он як. Ой дівчата, аби тільки всі живі

– наголошує мешканка Дубового

«Прилетіла додому раніше за швидку і пожежну»

Всю дорогу додому одна думка: аби тільки доньки живі / Фото: Перший

Будинок Олени Головій – майже впритул до будівлі, що вибухнула. У той момент і вона, і чоловік були на роботі. Вдома ж лишалися 14-ти та 16-тирічна доньки. Були саме в тій кімнаті, яка найбільше постраждала. Тріснула стеля, вікно частково загорілося. Постіль миттєво всипало уламками скла, але на дівчатах – лише кілька порізів. Допомогло те, що вони попри спеку за звичкою накрились ковдрами. Кажуть, завжди так роблять, навіть влітку.

Ми думали, що орки вже тут і будуть далі бомбити. Побігли в погреб, а далі дзвонили батькам

– каже 14-річна Віолетта

Олена працює у Ковелі, що за кілька кілометрів від села, але вибух було чутно й там.

Ми навіть не надали цьому значення спочатку, бо неголосно бахнуло. А через кілька хвилин почала дзвонити менша в істериці. Я ніяк не могла допитатися, чи ціла старша донька. Відразу попросила свого керівника підвезти, то прибула сюди раніше, ніж «швидка» і пожежна. Думала тільки про одне: аби діти цілі

Ми сьогодні говорили з сестрою і зійшлися на думці, що по відчуттях це було, як 18 років тому, коли загинули моя мама і племінник. Так само нестерпно.

В’їжджаю в село, а з кожної хати виходять люди, йдуть на нашу вулицю

– пригадує Олена Головій
Кімната, де саме були дівчата, постраждала найбільше / Фото: Перший
Вікно почало горіти / Фото: Перший
Те, що лишилося від машини сім’ї / Фото: Перший

Жінка вражена, що в перші ж хвилини місцеві, особливо військові з територіальної оборони були готові допомогти. Але спершу служби, які мусили зафіксувати ушкодження, не пускали. Прибирати почали аж ближче до вечора.

Головне, що я побачила живих дітей. Що там з хатою – то вже таке вторинне

– каже вона
Дубове. Після збитого ворожого безпілотника / Фото: Перший

Текст: Віта Сахнік

Фото: Людмила Герасимюк

Поділитися:

Коментарі

  1. Люди, хтось може зупинити це страхіття? Та вже будь-якою ціною ЗРЕШТОЮ!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.