Ексклюзив: що ж було на місці школи №3?

01.09.2020 о 13:19 · 2 хв читання

Будучи учнем школи №3, який вже набув статусу ліцею, я завжди звертав увагу на залишки цегли на подвір’ї навчального закладу.

Де-не-де навіть видніються залишки цегляної стіни.

Але що ж було на місці сьогоднішньої школи імені Лесі Українки?

Особисто я за свої шкільні роки чув, що тут була конюшня. Але чи це справді так?

Можливо з середини літа 1944 і до початку освітньої діяльності у вересні 1945 року, тут і була конюшня; цього я, на жаль, знати не можу.

А що я можу точно стверджувати, що тут були військові казарми Вермахту та СС.

У 1944 році німецька армія знаходилася у дуже скрутному становищі. Ковель був заблокований Червоною армією. Допомога заблокованим німцям надходила тільки повітряним шляхом.

Але в якийсь момент місто було настільки щільно взяте у кільце, що боєприпаси часто потрапляли до рук червоноармійців.

В той же час Червона армія припинила бомбардування міста, бо був великий ризик влучити у своїх.

У цій публікації показані ексклюзивна аерофотозйомка за весну 1944 року. Саме тоді відбувалися затяжні та запеклі бої за Ковель.

На фото видно сьогоднішню «Ковельчанку», яка за часи боїв була переобладнана під військовий госпіталь.

(Шукайте інформацію на сторінці Kowel.Vintage).

І можемо побачити, що від «Ковельчанки» у напрямку сьогоднішньої вулиці Незалежності були побудовані казарми, а саме шість будівель.

На знімках за попередні роки там знаходилися звичайні будинки. Але після нальотів авіації Червоної армії ця територія була перетворена на пустир, на якому згодом німці збудували свої споруди.

Зробивши фотоколаж, можна помітити, що одна із казарм співпадає з основним корпусом навчального закладу. А школа №3 у свій час неодноразово добудовувалася.

Під школою знаходиться бомбосховище. Цілком можливо, що його перші елементи були прориті німцями в часи окупації Ковеля.

Станом на липень 1944 року, казарми були практично повністю знищені. Судячи по пізній німецькій аерофотозйомці, від них лишився лише фундамент та елементи стін. Неодноразово з таких «руїн» розбудовували нові будинки. Це також, можливо, стосується будівлі, де сьогодні проводять уроки трудового навчання, що поблизу школи.

Очевидно, в такий же спосіб і почалася історія сьогоднішнього навчального закладу імені Лесі Українки.