Ковельчани сьогодні попрощались одразу з трьома Героями-захисниками

Чорний день у громаді. Три домовини, вкриті синьо-жовтими прапорами. Ніхто не стримує сліз. Люди підходять, стають на коліна, схиляють голови та мовчки прощаються з Героями – Андрієм Лукашуком, Максимом Хатіним, Олександром Коцюбчиков.

Про це повідомляє Ковельська міська рада.

Інколи нам здається, що ця війна далеко. А в такі хвилини, як сьогодні, розумієш – вона зовсім поруч. Вона продовжує забирати життя найкращих, руйнувати родини, людські долі і мрії.

Андрій Лукашук. У нього була складна доля. Рано залишився без батьків. Але, ті хто його знав, запам’ятають, що він любив життя, людей, які були поруч, був спокійним, добрим і надійним.

Андрія мобілізували у вересні минулого року. А 29 листопада, виконуючи бойове завдання поблизу села Синьківка Куп’янського району на Харківщині, ковельчанин загинув. Йому було 45.

Син Андрія Лукашука, Микола, який служить у війську, дуже тепло говорив про батька.

Про свого татуся хочу сказати лише одне: це був справжній батько, який показав мені приклад мужності. Тату, ти гідно і стійко бився до останнього. А зараз вічність прийняла тебе в свої обійми. Тепер ти – мій ангел-охоронець, який мене оберігатиме. Я тебе дуже люблю

– сказав він

Максим Хатін і Олександр Коцюбчик пішли добровольцями до війська у перші дні повномасштабної війни. Вони пройшли горнило АТО, мали чітку патріотичну позицію, тому одразу стали на захист своїх родин, свого міста, України.

Полягли вони 1 грудня у одному бою на Донеччині. Разом із хлопцями загинув і ковельчанин Валентин Заяць, який жив у Сошичненській громаді на Камінь-Каширщині, де тепер і похований.

Максиму Хатіну весною виповнилось 35. У нього було багато планів. Перший шлюб не склався, але він мріяв про нову сім’ю, дітей. Мав дуже багато друзів і золоті руки. Як кажуть його батьки, він без перебільшення – найкращий у світі син.

У вересні Максим, тримаючи таємницю до останнього, зробив подарунок мамі на день народження і приїхав із фронту на її ювілей. Рідні тоді помітили, як війна позначилася на Максимові. Втрати побратимів, жорстокість, несправедливість – не минули для нього безслідно.

Максим був життєрадісною людиною, усміхненою – таким його запам’ятають колеги, працівники  підприємства ПТМ «Ковельтепло», де він довгий час працював. Про це розповів головний інженер Василь Заікін.

Олександр Коцюбчик був великим оптимістом. Найкращий тато для доньки Діани та сина Івана. Йому назавжди 46.

Однокласник Саші, Михайло Кобиш, пригадав, що в 2024 році друзі планували зустрітись всім класом, адже це було б 30 років після їх випуску школи. Проте, не судилось.

Дякую рідним за те, що ці чоловіки були саме такими – відважними, відданими країні. Дякую і нашим воїнам – Андрієві, Максимові та Олександрові за їхній подвиг. Хотів би сказати їм про це, потиснувши руки, а не біля їхніх домовин. Висловлюю щирі співчуття родинам, хоч і розумію, що жодні слова не втішать вас у цьому страшному горі. Прошу усіх усвідомити зараз і пам’ятати після нашої перемоги, якою ціною нам далася вільна від московського окупанта країна

– сказав на завершення своєї промови міський голова Ігор Чайка

Ковельчани вперше з початку повномасштабної війни прощалися одразу із трьома загиблими воїнами. Це – трагедія для усіх нас і неймовірне горе для їхніх родин.

АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ ЛУКАШУК.

ОЛЕКСАНДР АНДРІЙОВИЧ КОЦЮБЧИК.

МАКСИМ АНАТОЛІЙОВИЧ ХАТІН.

Їх так чекали вдома, так вірили, що вони повернуться живими, але клята війна обірвала життя цих хлопців на пів дорозі.

Низький уклін вам, наші Герої. Ми завжди будемо вас пам’ятати, шанувати ваш подвиг.

Поховали воїнів на Алеї Героїв міського кладовища.

Фото Ковельської міської ради