Ковельські хроніки, 9 січня

09.01.2021 09:00

9 січня 1556 року королева Бона, власниця Ковеля, видає грамоту ковельському старості спостерігати над тим, щоб євреї не поселялися в місті Ковелі поза межами відведеної для них вулиці і щоб християни не зводили будинків на цій вулиці. Деякі ковельські міщани просили королеву відвести євреям для проживання одну вулицю біля єврейської школи і заборонити їм, як це встановлено в інших містах, поселятися на ринку. Королева дослухалася до цього прохання. Ковельський староста, згідно грамоти, повинен був розпорядитися, щоб євреї, які мали будинки на ринку, перенесли їх на єврейську вулицю, аби «за достойним пошани звичаєм, їх не зарахували до християн, а також, щоб християни, які мешкають на єврейській вулиці, виїхали звідти і будинками на цій вулиці не володіли, як встановлено в інших містах а місцевостях». Грамота була потім підтверджена королями Сигізмундом Августом та Сигізмундом ІІІ.


9 січня 1898 року у Володимирі-Волинському народився Олександр Цинкаловський – історик, музеолог, археолог, етнограф, дослідник Волині. Навчався у Ковелі в чоловічій гімназії імені імператора Олександра ІІ. Упродовж 1917-1920 років Цинкаловський служив у Дієвій армії УНР. Був організатором українських шкіл на Кременеччині. Після поразки Визвольних змагань повернувся працював учителем, був активним діячем «Просвіти». Згодом досліджував історичні пам’ятки та археологічні знахідки Волині, Полісся і Підляшшя. У 1936-1939 роках очолював Волинський музей при Кременецькому ліцеї. Уже після смерті зусиллями Інституту дослідів Волині з’являється друком фундаментальний двотомний краєзнавчий словник «Стара Волинь і Волинське Полісся», над яким учений працював понад 30 років. Словник вмістив гасла про 1442 населених пункти Волині і Полісся. Помер у Кракові в 1983 році. Похований на православному цвинтарі на Волі у Варшаві.


9 січня 1918 року більшовицька газета «Правда», яка видавалася у Москві, писала, що «вся західна фронтова частина Волинської губернії настроєна по-більшовицькому». Такі відомості надавали сил у боротьбі «червоним воїнам проти білополяків». Вони були певні в підтримці і йшли навальним наступом проти польських полків.


9 січня 1924 року в газеті «Комуніст» читаємо: «В ковельській в’язниці сьомий місяць мучиться українська поетеса Ганна Жежко. Під Новий рік вона, хвора на туберкульоз, оголосила голодовку». 22-річна Ганна Жежко потай від сторожі (переважно вночі) складала гнівні революційні поезії і передавала з рук до рук, а деякі навіть потрапляли на радянську Україну.


9 січня 1946 року в Ковелі у Благовіщенській церкві завісили образом «Тайної вечері» картину, яка була намальована в червні 1942 року художником Сайковичем і висіла на стіні навпроти входу в храм. На цій великій картині зверху було зображено благословляючого Спасителя, поряд Якого були ангели та святі угодники. Питання в радянської влади викликала нижня частина, де було зображено народ у козацьких шароварах синього та червоного кольору з «оселедцями» на голові. Посеред народу було чітко видно Симона Петлюру у військовій формі, гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Мазепу, класиків української літератури Тараса Шевченка та Івана Франка, пізнавалися серед інших образів також Євген Коновалець та Іван Огієнко. Під картиною-іконою був напис: «Боже єдиний, великий, нам Україну храни». Уповноважений Ради у справах РПЦ на Волині Михайло Діденко добивався знищення картини, яка, за його словами, мала «яскраво виражений націоналістичний характер». Владика Варлаам послав до Ковеля художника Д. Костюка, який зробив те, що добивався Діденко. «Зафарбував картину, намальовану на стіні Благовіщенської церкви навпроти входу», – писав Костюк у своєму рапорті єпископу.

Січень 2021
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Вам може бути цікаво
Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.