Серед визначних місць Ковеля міська влада пропагує «ревком» більшовиків!

Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради оприлюднило у Фейсбуці туристичну мапу. Сама ідея створення такого проєкту, де позначені найбільш відомі об’єкти міста, пам’ятки архітектури та монументи, заслуговує лише похвали.

Не зважаючи на руйнівні для Ковеля наслідки Другої світової війни, тут уціліли деякі будівлі та храми, вік яких становить добрих півтора століття. Тобто, ковельчанам є що подивитися самим, як і показати гостям.

Але, як часто трапляється, хорошу ідею можна легко зіпсувати, коли її реалізацією займаються некомпетентні люди. Так сталося із туристичною мапою. З легкої руки ковельських чиновників церква архістратига Михаїла «помолоділа» майже на тридцять років, бо вона збудована у 1903 році, а не в 1930, як вказали упорядники мапи.

Старовинна двоповерхова будівля на вулиці Незалежності, 132 зазначена, як «приміщення Ковельського ревкому». Тут і справді з липня до початку жовтня 1920 року розміщувався революційний комітет більшовиків – орган радянської влади. Цю червону орду зі Сходу зупиняв у героїчному бою під Крутами загін київських курсантів і козаків.

Але ж до так званого «ревкому» тут був готель «Софія»! Унікальна арка слугувала проїздом для кінних екіпажів з центральної вулиці у двір готелю. Втім, будівля має велике значення для історичної пам’яті нашого народу, бо в ній у 1916-1917 роках перебував комісаріат Українських січових стрільців (УСС), який очолював відомий громадський і політичний діяч, сотник Дмитро Вітовський. Саме в цей період на Ковельщині відкриваються народні школи. Сьогодні у центральній частині міста є вулиця, названа його ім’ям.

За свою багатолітню історію у приміщенні були різні установи (та й «ревком» там перебував, як вище зазначалося, всього чотири місяці), але чомусь місцевим чиновникам від культури «запало» пропагувати тільки її комуністичне минуле.

Принагідно слід зазначити, що публічна реклама в мережі Інтернет посадовцями Управління культури, молоді, спорту та туризму виконавчого комітету Ковельської міської ради більшовицького революційного комітету має ознаки порушення Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Коротко його називають законом про декомунізацію.

Адже пропагандою тоталітарних режимів є «виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, яка містить символіку комуністичного… тоталітарних режимів». До якої належать «зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені подіям, пов’язаним з діяльністю комуністичної партії, із встановленням радянської влади на території України», «назви, пов’язані з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях».

Так що за подібне посадовцям ковельської влади «маячить» частина 2 статті 436-1 Кримінального кодексу України, що карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

А ще на вулиці Театральній владні «культ-туристи» позначили будівлю назвою «Ковельчанка». З усієї понад вікової історії цього будинку місцеве управління культури чомусь обрало лише період, коли в ньому розташовувалося однойменне кафе. Але ж будівля стала пам’яткою архітектури не завдяки тому, що за радянських часів тут можна було випити й закусити! З 1908 року тут почала діяти приватна жіноча прогімназія (неповний середній навчальний заклад) Юлії Пирогової. За часів Польщі в цих стінах також знаходилася освітня установа.

На цій же Театральній неподалік зберіглося приміщення (дві частини) чоловічої гімназії, яку було відкрито в 1906 році, де навчався майбутній історик, археолог, етнограф, дослідник Волині Олександр Цинкаловський. 21 листопада 2014 року на фасаді школи №8 було урочисто відкрито пам’ятну дошку на честь вченого. Але цю пам’ятку чиновники від культури на мапі не позначили.

Історичну будівлю готелю «Брістоль», початку минулого століття, автори мапи позначили її сучасним використанням – поліклінікою Ковельського МТМО.

Існують й інші, проігноровані чиновниками, більш як столітні приміщення, які збереглися і мають стосунок до освіти: єврейська гімназія Клари Ерліх на нинішній вулиці Івасюка (донедавна – профтехучилище №5), двокласне залізничне училище на вулиці залізничній (нині – контора Ковельської дистанція колії), чоловіча 7-ми класна гімназія на вулиці Міцкевича (до наших днів уціліла лише половина будинку).

У будівлі правоохоронців на вулиці Незалежності, навпроти Ковельського районного управління поліції, до початку Другої світової війни був магістрат – орган місцевого самоврядування.

На туристичну мапу нанесли пам’ятник ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС, але чомусь не знайшлося місця меморіальній стелі жертвам більшовицького терору – сотням безневинних людей, які були розстріляні енкаведистами у Ковельській тюрмі в червні 1941 року.

Повз увагу підлеглих начальника Управління культури, молоді, спорту та туризму Андрія Мигулі «пройшов» і пам’ятник жертвам Другої світової війни, що біля кладовища на вулиці Незалежності, з написами українською та німецькою мовами в пам’ять полеглих в ім’я миру та взаєморозуміння між народами, біля підніжжя якого закладено капсули із землею, привезеною із Німеччини, Польщі, Білорусі та інших країн. Дивна вибірковість!

Важливі гуманітарні проєкти, тим паче в туристичній галузі, влада має доручати робити людям грамотним, які розуміються на проблематиці, добре знають історію Ковеля. Робити тяп-ляп, коли це стосується іміджу твого міста, просто неприпустимо! Але хіба можна чогось путнього чекати від влади чужих Ковелю привозних політичних «заробітчан»?