Лісова реформа на Волині: великі амбіції та прихована опозиція

Реформа лісової галузі обіцяє багато змін у житті волинських лісівників. Відбулися значні укрупнення, проте всі ключові кадри поки на місцях, а нові філії мають таку ж структуру, як і старі лісгоспи. Багаторічний керівник волинських лісівників Олександр Кватирко не лише зберіг свою посаду, а навіть отримав підвищення. Він тепер відповідає і за рівненські ліси.

Як проходить реформа лісової галузі на Волині під час війни і які її перспективи з’ясував Центр журналістських розслідувань «Сила правди».

Наприкінці 2022-го року в Україні активно стартувала реформа лісового господарства. Першим кроком стало об’єднання 158 окремих державних підприємств-лісгоспів в одне. На місцях також відбулося укрупнення.

В перспективі нове керівництво галузі обіцяє приватні інвестиції, припинення переробки деревини, видобуток корисних копалин та централізовані закупівлі. Проте керівники на Волині стримано говорять про реформу, а колишні працівники її активно критикують.

«Сила правди» поспілкувалася із різними сторонами, дотичними до процесу. Щоправда, далеко не всі були охочі коментувати зміни. Директори колишніх волинських лісгоспів, а нині – філій ДП «Ліси України», відмовилися говорити про хід реформи. Очільник новоствореного Поліського лісового офісу Олександр Кватирко на інтерв’ю із «Силою правди» також не погодився. Щоправда, надав відповіді на запитання у письмовій формі.

Ми поки не особливо реформу коментуємо. Ще немає якихось очевидних результатів і висновків

– пояснила речниця офісу Світлана Думська

Існує думка, що лісівники мовчать, бо насправді не підтримують чимало із нововведень. Проте бояться відкрито критикувати, щоб не втратити посаду.

Централізація управління: більша ефективність чи «злочинна» приватизація?

В рамках реформи усі 158 українських лісгоспів об’єднали у державне підприємство «Ліси України». За словами голови Держлісагентства Юрія Болоховця, це «цілком відповідає принципам та практикам цивілізованого світу». За такої структури управління відбувається на трьох рівнях:

• 164 філії на основі колишніх лісгоспів (14 з них на тимчасово окупованих територіях);
• 9 регіональних офісів;
• центральний апарат ДП «Ліси України» в Києві.

Зокрема на основі Волинського та Рівненського обласних управлінь лісового та мисливського господарства створили Поліський лісовий офіс, який координує роботу 19 філій: Березнівської, Володимир-Волинської, Висоцької, Городоцької, Дубенської, Ковельської, Камінь-Каширської, Ківерцівської, Колківської, Клесівської, Костопільської, Любомльської, Любешівської, Маневицької, Ратнівської, Рафалівської, Рокитнівської, Сарненської, Соснівської. Із них – десять волинських, створених на основі колишніх лісгоспів.

Нагадаємо, на попередньому етапі у 2021 році ліквідували чимало лісгоспів в області: ДП СЛАП «Ратнеагроліс», ДП СЛАП «Любешівагроліс», ДП СЛАП «Локачіагроліс», ДП «ЛМГ «Звірівське», ДП «Цуманське ЛГ», ДП «Горохівське ЛМГ», ДП «Турійське ЛГ», ДП «Старовижівське ЛГ», ДП «Шацьке УДЛГ», ДП СЛАП «Камінь-Каширськагроліс», ДП «Прибузьке ЛГ», ДП СЛАП «Рожищеагроліс», ДП «Поліське ЛГ», «Волинський ЛСНЦ».

Зміни у структурі супроводжувала активна інформаційна кампанія для висвітлення переваг централізації. Наприклад, очільник галузі Юрій Болоховець вважає, що єдине підприємство дозволяє залучати інвестиції, зокрема кредити та гранти, купувати дороговартісне обладнання. Також це, мовляв, допоможе вирішити фінансовий дисбаланс галузі, скоротити адмінвитрати, стати публічнішими та прозорішими.

Проте централізація не завжди означає узагальнення найкращих практик та підходів, вважає експерт громадської організації «Українська природоохоронна група» Петро Тєстов.

В Україні всі лісгоспи були різного рівня. Є лісгоспи зразкові, а є з великою кількістю порушень. Волинські за цим показником десь «середняки», якщо в масштабах країни. Загалом є ризик, що в результаті об’єднання будуть запроваджені не тільки кращі практики, але і гірші

– відзначає Тєстов

Разом із тим Юрій Болоховець відкрито визнає, що нинішнє єдине державне підприємство з часом стане публічним акціонерним товариством, де частку зможуть купити приватні інвестори. І таким чином втілюється одна із найбільших «страшилок» для багатьох представників галузі: приватизація лісів.

Цю ідею зокрема активно критикує колишній заступник голови, виконувач обов’язків голови Держлісагентства, а нині депутат Волинської обласної ради Володимир Бондар. На його думку, українське суспільство не готове до обмежень, які накладає передача лісів у приватну власність. Наприклад, до того, що в багато лісів не можна буде просто так прийти і безплатно назбирати грибів, ягід чи дров.

Ми йдемо до фактичної приватизації. Ліси будуть приватизовані і ми скоро будем мати обмеження доступу, як це є в інших європейських країнах… А ви спробуйте позбирати сьогодні чорницю в Німеччині. Там навіть мови немає, що хтось може справді збирати в лісі ягоди чи гриби. Це є чиясь власність. І людина просто так прийти і збирати щось на цій землі не може. Більше того, в таких країнах обмежена сама можливість походу в ліс. В ліс можна заходити тільки в чітко визначених місцях. Я думаю, що в нас з цього приводу буде дуже серйозний конфлікт між громадами і державою. Але його сьогодні не враховують автори реформи

– вважає Бондар

При цьому він вважає, що не пустити грибників та ягідників у ліси на практиці не вдасться, тому багато лісів будуть закритою приватною власністю лише на папері, а на практиці їх і далі будуть використовувати місцеві мешканці без сплати необхідних зборів.

Мені здається, це буде вирішуватися так, як багато чого вирішується в Україні: формально це буде чиясь власність, а реально можливості обмежити доступ в ліс для всіх не буде. І так свідомо закладають порушення закону у ці відносини

– каже Бондар

Кадри вирішують все?

Разом із реорганізацією структури галузі Юрій Болоховець заявив і про суттєві зміни у кадровій політиці та підходах до боротьби із корупцією. На центральному рівні створили нові підрозділи для вирішення проблем, «якими лісгоспи взагалі не займалися, не маючи ані можливостей, ані досвіду, ані фахівців відповідного рівня».

В «Лісах України» з’явився HR-відділ, що відповідає за фаховий відбір персоналу. Наразі всі керівники держпідприємства на випробувальному терміні, всім виставлені KPI (ключові показники ефективності, – ред.), тобто процес формування команди триває, це довготривалий процес. За прикладом європейських компаній в держпідприємстві передбачена навіть GR-служба (владні відносини, – ред.), адже ми проводимо величезну і дуже складну роботу з місцевими громадами, яка стосується передачі територій самосійних лісів, а також багатьох інших питань. Посилюється PR-напрямок, створення відповідного іміджу галузі сприяє міжнародним відносинам, інвестиціями, просуванню української продукції на зовнішні ринки

– заявляв Болоховець

Щоправда, на рівні Поліського лісового офісу кардинальних кадрових змін не відбулося. Новим-старим очільником Поліського лісового офісу став колишній начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Олександр Кватирко. Всі директори колишніх лігоспів в межах офісу стали керівниками тих же філій. «Сила правди» запитала у Кватирка, які ж KPI виставили йому. І отримала письмову відповідь без переліку конкретних показників:

Кожен працівник, особливо якщо це державна сфера, проходить численні перевірки і має ставити собі завдання. Крім того, такі посади – це ще й контроль громадськості та журналістів. Ви знаєте, про що я кажу. І я – як керівник офісу, і директори філій, не будемо ці посади займати ні дня, якщо не виконуватимуться основні лісогосподарські заходи чи стануть слабкими фінансові позиції підприємств

– відповів Кватирко

Ще один напрямок, на якому в Києві обіцяють серйозні зміни, – боротьба із корупцією. Для цього зокрема створили окремий Департамент безпеки.

Першочергове завдання Департаменту – сформувати актуальну «карту» основних корупційних ризиків та запропонувати стратегію протидії. Для цього утворюється 25 рейдових груп, які у найближчий час почнуть перевірку діяльності філій ДП «Ліси України» декількох регіонів

– писав Юрій Болоховець

Серед типових порушень, які збираються шукати він відзначає «невідповідність ділянок, відведених в рубку, спроби «гратись» з сортністю та кубатурою, фіктивні лісопатологічні обстеження, наявність конфлікту інтересів (наприклад, коли деревина реалізується підряднику, який її заготовляє), участь в організації незаконних рубок з боку співробітників лісової охорони, маніпуляції з формуванням лотів для біржі, розміщення на території філії незаконних об’єктів, використання техніки не за призначенням».

Щоправда очільник Поліського лісового офісу відзначає, що у них таких порушень «останнім часом не було».

Але не можна заперечити, що це може мати місце. У наших колективах працює більше 3 тисяч людей, які ведуть всю цю роботу. Людський фактор ніхто не відміняв. Кожного не проконтролюєш

– визнає Олександр Кватирко

Окрім зовнішнього контролю, Департамент безпеки радить долучатися до виявлення порушень і громадськості:

Є і для громадян можливість повідомити про факти незаконних рубок чи інших порушень – працює «гаряча лінія». Інформацію про це ми подавали на сторінці офісу, інформаційних ресурсах, у громадах розповсюдили відповідні листівки з контактами

А от власні «гріхи» Олександр Кватирко коментувати не захотів. Нагадаємо, у 2020 році видання з’ясувало, що Кватирко жодного разу не декларував у своїй власності автомобіля, проте живе у селі Гаразджа і його сім’я користується одразу кількома транспортними засобами. Сам будинок на той момент впродовж кількох років був задекларований як об’єкт незавершеного будівництва, проте виглядав цілком «завершено». В ньому мешкала родина посадовця. Більше того, для обмеження заїзду до свого будинку Кватирко незаконно встановив шлагбаум. 

Ймовірно, проблеми із декларуванням Кватирко не вирішив, адже приклад відкритості та прозорості не продемонстрував.

Не скажу вам на цю тему нічого новішого, ніж уже писало ваше видання 

– обмежився короткою відповіддю посадовець

Проте боротися із корупцією в рамках реформи планують не тільки за рахунок нового Департаменту безпеки, але і за рахунок анонсованого зростання зарплат у регіональних лісових офісах.

Важливо розуміти, яка ситуація раніше була в лісовій галузі. Зарплати в обласних управліннях та в Держлісагентстві були державні, тобто часто мінімальні. Натомість в лісгоспах зарплати були вищі: по 20-30 тисяч. Відповідно, була практика, що людина фактично працювала в обласному управлінні чи в Держлісагентстві, а по документам була влаштована в лісгоспі. Зараз лісові офіси зможуть давати людям ринкову зарплату і, відповідно, є шанс, що зможуть залучити більшу кількість толкових фахівців

– коментує Петро Тєстов із «Української природоохоронної групи»

Рядові працівники Поліського офісу підтверджують незначне підняття зарплат вже станом на березень. Тим не менш, зростання офіційних доходів також мало б сприяти тому, що працівники зможуть офіційно придбати автомобіль чи побудувати будинок, а не вдаватися до схем із працевлаштуванням.

Також боротися з корупцією планують за рахунок централізації державних закупівель.

Донедавна лісгоспи, як окремі господарюючі суб’єкти, керували закупівлями самостійно. Недоліки всім відомі. Прямі договори замість прозорих електронних аукціонів. Обмежена конкуренція. Закупівля дрібними партіями, що майже завжди дорожче, ніж оптом. Відсутність єдиних уніфікованих технічних вимог за предметом закупівлі. Невигідні фінансові умови здійснення розрахунків. Складнощі з гарантійним та постгарантійним обслуговуванням закупленої продукції. Проблема полягала не лише у непрозорості та неефективності. Закупівлі нерідко відображали суб’єктивну позицію керівництва лісгоспу. Не враховуючи ситуації та глобальних задач всієї галузі

– перераховує Юрій Болоховець

Натомість з лютого стратегію та план закупівель формує центральний апарат у Києві. Зокрема, централізовано обіцяють проводити тендери на закупівлю палива, техніки, запчастин. До них мають ставити єдині технічні вимоги. На місцях поки залишають можливість проводити невеликі закупівлі, але їх частку хочуть зменшити. І навіть ці невеликі закупівлі треба затверджувати в центральному офісі.

«Сила правди» раніше звертала увагу на те, що придбаною для державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» за мільйон гривень автівкою насправді користується начальник обласного управління Олександр Кватирко.

До цього за принципом відкритих аукціонів вже запровадили торгівлю деревиною. Нині її продають через Українську універсальну біржу та Українську енергетичну біржу.

Вся деревина у філіях офісу переробляється прозоро. Весь обсяг продукції переробки реалізовується через електронні торги на ліцензованих біржах. Вся наша діяльність стає максимально прозорою. І це лише посилюється в кожному напрямку 

– переконує Олександр Кватирко

А в лісівників запитали?

Такі зусилля щодо централізації та зовнішнього контролю викликають незадоволення частини працівників на місцях. Скільки таких, сказати складно, адже серйозні зміни розпочалися недавно, тому їх наслідки відчули не всі.

Колишній головний лісівник України Володимир Бондар, наприклад, переконаний, що невдоволених чимало, бо ці зміни у лісовій галузі, на його думку, проводять ті, хто в ній «не розуміється». Хоча у свій час Володимира Бондаря також критикували через те, що він, займаючи високі управлінські посади в Держлісагентстві не мав лісівничого фаху.

Головна проблема лісової галузі в тому, що лісівники, які мають її втілювати, бояться про неї говорити. Оця проблема породила всі інші проблеми. Люди навчаються на фахівця цієї галузі, краще, ніж інші розуміють проблематику цієї галузі, і готові були б про неї говорити. Але, на жаль, лісова галузь із них робить німих. Та й самі вони себе такими роблять. В результаті вирішують люди не професійні, які не до кінця розуміють сутність лісової політики

– вважає Бондар

Він визнає, що лісова галузь – «одна із найбільш архаїчних галузей в сучасній економіці» та потребує змін. Проте ці зміни, мовляв, потрібно робити без поспіху та з чіткою стратегією. Нинішні зміни він вважає хаотичними та поспішними, особливо в умовах війни.

Зокрема, проблему Бондар бачить у тому, що централізація може призвести до уніфікації підходів в управлінні у різних природних зонах, де підходи повинні бути різними:

Принципи ведення лісового господарства в Херсонській області, в Закарпатській області, на Волині відрізняються кардинальною. Я переконаний, що в рамках одного суб’єкта керувати ними ефективно неможливо

Ще одне стратегічне рішення: поступова відмова від власної переробки деревини в лісгоспах.

Ухвалене стратегічне рішення, що ДП «Ліси України» концентрується на вирощуванні та заготівлі. Наразі триває процес визначення ефективності роботи наших переробних підприємств. Нерентабельні виробництва мають бути або реалізовані на прозорих конкурсах, або передані в оренду. Поступово будемо відходити від цього виду діяльності. В умовах потужного конкурентного ринку державі економічно недоцільно займатися переробкою

– вважає Юрій Болоховець

Володимир Бондар погоджується, що власна переробка у лісгоспах не може скласти конкуренції приватним переробникам, проте вона, мовляв, була вимушеною через надлишок низькоякісної сировини.

Велика кількість лісгоспів через ринкові механізми не могла забезпечити повну реалізацію своєї деревини. Якісний матеріал купують, а менш якісний матеріал залежується на складах. Тому переробка задумувалась для того, щоб те, що не можна реалізувати через ринкові механізми, перероблялося і вже в переробленому вигляді реалізовувалося. Хоча можна було і висококласну сировину при цьому переробляти і продавати. Тут були нюанси. Але більшість переробки була спрямована якраз на реалізацію низькосортної сировини 

– пояснює Бондар

Він вважає, що навіть з нинішніми механізмами філії не зможуть продати всю необроблену деревину. Купуватимуть лише краще, а гірше без переробки можливо доведеться викидати.

З ліквідацією такої переробки ця проблема не знімається і філії не зможуть продати 100% своєї сировини. Але в рамках одного підприємства на це можуть не зважати. Коли є одне державне підприємство на всю країну, їм байдуже, наприклад, буде у  Ковельській філії продаватися 100% деревини чи 50%. Якщо в одній філії більшу половину сировини просто викинуть на вулицю, для керівництва в Києві може нічого не змінитися, поки загальні цифри реалізації деревини по країні їх задовольняють

– відзначає політик

Раніше «Сила правди» писала про VIP святкування в державному лісовому ресторані дня народження Володимира Бондаря. Тоді привітати іменинника в розпал робочого дня приїхали зокрема Олександр Кватирко і очільниця Шацького національного природного парку Марія Христецька, на яку нещодавно «відкрили кримінал» за зловживання.

Реформа в умовах війни

Тим часом, за останній рік лісова галузь, як і вся країна, змушена була адаптуватися до умов повномасштабної війни. Хоча філії Поліського лісового офісу постраждали менше, їх соціальні зобов’язання зросли.

Сказати, що на нашу роботу кардинально вплинула війна, не можна. Перш за все, тому що нам пощастило жити у відносно безпечному регіоні… Наші люди забезпечили основну діяльність практично без перерви – 24 лютого або вийшли на роботу, або працювали дистанційно. За що я завжди буду вдячний і насправді дуже пишаюся колективом. Але говорити, що війна зовсім не вплинула на нашу роботу, також не можна. Цей вплив відчули всі, не лише в Україні. Тимчасово зупинився ринок деревини, згодом запрацював, але з перебоями. Проте все це вирішувалася в робочому ритмі

– каже Олександр Кватирко

За його словами, наразі збільшилася потреба у деревині для оборони, а також зріс сезонний попит на дрова в умовах відключень електроенергії. Також філії Поліського офісу забезпечували дровами прифронтову Миколаївську область.

А ще доводилося боротися із порушниками, які незаконно заготовляли дрова, або ж шахраями, які намагалися продавати нелегальні дрова у соцмережах.

Дійсно активізувалися шахраї – так часто буває, що на болючих темах хтось намагається нажитися. Були типові шахрайські оголошення в соцмережах нібито реалізаторів дешевих дров, пропонували гроші перераховувати на банківську картку. Ми не раз писали про це, попереджали людей про небезпеку – держлісгосп не отримує кошти на картку фізичних осіб, сплачувати можна лише на відповідний рахунок

– пише очільник Поліського лісового офісу

Більшість напрямків роботи філій Кватирко називає прибутковими. Виняток становила лише мисливська галузь:

Вона і раніше була або витратною частиною, або покривалися лише основні потреби

Через заборону полювання в період воєнного стану впали доходи філій, проте вони продовжують розводити різну дичину, зокрема оленів, кабанів, фазанів, про що розповідають на сторінці у Facebook.

В рамках залучення міжнародної допомоги Поліський лісовий офіс співпрацює із латвійськими лісівниками. Поки щодо залучення волонтерської допомоги, проте також збираються переймати латвійський досвід організації лісового господарства.

Після нашої перемоги обов’язково перейдемо до співпраці в напрямку розвитку лісового господарства. Латвія – країна, яка давно пройшла реформу, рівень ведення лісового господарства у них досить високий. Ми консультувалися з ними щодо будівництва насіннєвого центру. Так і налагодили співпрацю. До речі, це було перед самою війною. Всі наші партнери, які зараз разом із нами займаються волонтерством, – або нинішні, або колишні працівники лісової галузі, або власники лісів

– відзначає Олександр Кватирко

А як же екологія?

У дискусіях про лісову галузь головний акцент часто роблять на економічній доцільності та прибутках. Проте важливе значення має також екологічна складова управління лісами як одними із найважливіших природних комплексів.

Плани щодо розширення мережі лісових доріг, розробки корисних копалин у лісах, залучення зовнішніх інвестицій можуть навпаки посилити експлуатацію лісів.

Натомість з погляду природоохоронців позитивними наслідками можуть стати вирівнювання дисбалансу у фінансуванні умовно «бідних» філій та відповідно краще фінансування їх природоохоронних заходів. Також контроль з центру може дозволити уникати місцевих «договорняків», адже для екоактивістів буде простіше достукатися до однієї структури в Києві, ніж до кожного місцевого держпідприємства.

Серед важливих екологічних питань, про які часто дискутують: проблеми узаконення самосійних лісів та проблеми поширення інвазійних видів.

Для розуміння проблеми самосійних лісів важливо знати, що не всі ліси в Україні належать державному підприємству «Ліси України». Таких лише 73%. Ще 13% лісів – у користуванні органів місцевого самоврядування, 7% – на землях, не переданих в користування, а решта – в руках різних міністерств та інших держструктур. Приватними є лише близько 0,1% лісів.

За сприятливих умов ліси розростаються (самонасіюються) і дерева з’являються на землях іншого цільового призначення, наприклад, сільськогосподарських. За словами Юрія Болоховця, таким чином в Україні є 1,7 мільйона гектарів заліснених територій, без статусу лісу. Це територія, більша за деякі області України. Проте якщо новий ліс виростає на землях комунальної власності, громади часто не зацікавлені його там залишати. Суттєвих стимулів цим займатися раніше не було і в лісгоспів. Зараз же офіційно оголошена державна кампанія зі збереження самосійних лісів.

Питання почали певною мірою вирішувати, зокрема, завдяки критиці. По суті, лісгоспи цим не займалися. Для того, щоб лісгоспу отримати самосійний ліс, треба звернутися до ОТГ, переконати ОТГ, щоб цей ліс віддали, витратити певні кошти на виготовлення земельної документації. ОТГ просто так, лише із міркувань збереження лісу, навряд чи захоче їм цей ліс віддавати. А економічного зиску немає. Тобто з точки зору директора лісгоспу займатися самосійним лісом – це суцільні витрати часу і грошей, а ніякого прибутку він від цього не отримає. Тому, коли лісгоспам була вказівка «щось робити», вони щось робили. Написали листи в ОТГ, ОТГ відмовила, а лісгоспи і не переймаються, що ОТГ відмовила. Відповідно, якщо на рівні офісу будуть створені підрозділи, які будуть цим займатися, це також може допомогти вирішити проблему

– розповідає Петро Тєстов

Натомість у Поліському лісовому офісі розповідають, що вони вже працюють над збереженням самосійних лісів та мають конкретні приклади громад, які готові їх передавати. Проте відсутність мотивації багатьох ОТГ також визнають.

Цю тему з самого початку піднімали лісівники. Вона досі так само цікава практично лише лісівникам. Те, що такі ділянки необхідно узаконити, надати відповідного статусу – однозначно. І зробити це можна. Законодавство такі моменти регулює. Але для цього треба бажання не лише лісівників, а влади, зокрема громад, які стали розпорядниками землі

– пише Олександр Кватирко

Він наводить приклад двох громад на Волині, які готові передавати самосійні ліси державі: Колківську та Поворську.

Передавати такі площі в оренду для ведення сільського чи інших видів господарства – моральний злочин. Ми тоді просто спостерігаємо, як гектарами вирубується ліс, деревина реалізовується незрозумілими шляхами. А це вже фактично повноцінні лісові насадження. Так не має бути 

– вважає Кватирко

Якщо ж громади не хочуть віддавати такі землі державі, він радить хоча б створити там комунальні ліси і господарювати у них самим.

До слова, нещодавно був випадок вирубування самосійного лісу, ймовірно на землі сільськогосподарського призначення у Маневицькій громаді. Там орендар на 4,5 гектарах лісу нібито планує вирощувати малину.

Інша проблема, на якій часто наголошують екоактивісти: поширення інвазійних видів дерев, якому іноді сприяють лісівники. Інвазійні – це такі види рослин та тварин, які агресивно захоплюють нові території та витісняють місцеві види. В результаті виникає чимало негативних наслідків, зокрема для біорізноманіття. Типовими інвазійними видами дерев є дуб червоний та робінія (псевдоакація), які витісняють місцеві види дерев із лісів.

В Польщі червоний дуб вже визнаний інвазивним десь п’ять років. Зараз вони проводять заходи із його вилучення. Тобто дуже дивно виглядає ситуація, коли в нас садять червоний дуб, а з іншого боку кордону його корчують

– розповідає еколог Петро Тєстов

Натомість у Поліському лісовому офісі до питання інвазійних видів дерев ставляться неоднозначно, адже «це питання активно обговорюється на рівні держави і поки остаточного рішення немає».

Чому взагалі виникає питання. Породи, які називають інвазійними, здатні в певному середовищі витісняти інші. Тому вважається, що є певні ризики. Але практика не завжди це підтверджує. У нас, наприклад, дуб червоний культивується практично з 60-70 років минулого століття. І на сьогодні вже є насадження, які потрапляють в нарізку ділянок головного користування. Проте не зафіксовано фактів зміни головної породи в бік дуба червоного чи масового відвоювання ним лісових територій. Але це погляд з точки зору практики. І я не стверджую, що це однозначно правильно. Рішення за науковцями

– пише Олександр Кватирко

За його словами, цієї весни вони будуть переважно висаджувати місцеві види: дуб звичайний та сосну звичайну.

Ключові зміни ще попереду?

Чимало змін у лісовій галузі фактично розпочалися лише у лютому 2023-го, тому більшість співрозмовників обговорюють лише плани та перспективи. Саме тому для лісівників на місцях є справедливий аргумент: «поживемо-побачимо».

Проте частина із них із пересторогою сприймають активну централізацію та наміри завести приватних інвесторів. І саме ці дві речі активно критикують колишні представники галузі.

Натомість екоактивісти сподіваються, що централізовану структуру буде легше контролювати, а краще фінансування офісів і «бідних» філій покращить екологічну складову їх роботи. Також зростання зарплат у лісових офісах та центральному апараті можливо допоможе залучити туди кращі кадри.

Чи справді у ліси, що належатимуть ПАТ «Ліси України» не можна буде ходити збирати чорницю та гриби, поки не відомо. Проте це питання не постане найближчим часом, адже поки набуття статусу акціонерного товариства не відбулося. До того ж, заборона на відвідування лісів і так чинна в умовах воєнного стану в багатьох регіонах.

У Поліському лісовому офісі поки не помітно суттєвого оновлення кадрів у керівництві, а також якісно нових стандартів щодо боротьби із корупцією. Судячи із відповідей очільника офісу Олександра Кватирка, вони змогли адаптуватися до умов повномасштабної війни, знайшли іноземних партнерів та виконують соціальне навантаження.

Проте за нинішнього курсу на централізацію ключові рішення щодо долі галузі ймовірно будуть приймати в Києві. А от як їх будуть виконувати на місцях, проаналізуємо згодом.

Нагадаємо, раніше «Сила правди» розповідала про вплив війни на лісову галузь Волині та місцеві лісогосподарські підприємства.

Антон БУГАЙЧУК