Натюрморт і… собака

Сергій Товкач
24.02.2021 о 11:57 · 5 хв читання

«Ви ніколи не досягнете пункту призначення, якщо будете зупинятися біля кожної гавкаючого собаки, щоб кинути в неї камінь», – Вінстон Черчилль.

Погляд звично ковзав стрічкою новин, яка, раз-по-раз, переривалася кулінарними творіннями мережевих користувачів. Чим лише вони не козиряли! Власноручними пампухами, сирами, тістечками, канапками, бограчем, наливкою; смаженим, вареним, соленим, печеним, маринованим, вудженим… Від шаленства кольорових смаків мерехтіло в зіницях.

Аби зір відпочив підвів голову, зупинившись на подарованій давнім товаришем картині. Спокійна кольорова гама малюнка духмяніла літом, квітами і плодами – натюрморт!

Разючий контраст між роботами мережевих куховарів і творінням художника викликав дивне душевне сум’яття. Потрохи прийшло розуміння: і в приготуванні страв, і в написанні картини спільною є творчість. Творять і кашовари. Творять і живописці. Кожен по своєму вкладає душу у власний труд.

Надивившись на шаленство смаків, кольорів гостро захотілося й собі щось витворити. Малярство відпало нараз: ні пензлів, ні фарб, ні мольберта з полотном під рукою не виявилося. Лишається кухарство. Близилися вихідні – чим здивувати рідню?

Треба все вміти, але не всім займатися!

– навчав малого мене дід Никанор Товкач.

Що ж, діду, спробую розширити діапазон власних вмінь, набутих за пів століття з часу почутої поради.

Нині здивувати вмінням чоловіків готувати їжу, мабуть, не вийде. Переважно кожен з нас здатен розкрити власні таланти у цій царині. Щоразу із захопленням спостерігаю, як мої роками знайомі друзі-чоловіки опиняючись в компанії без жінок чи то на «природі», чи то на «хлопчатнику» хвацько вправляються з кухонним начинням і продуктами, видаючи в результаті справжні кулінарні шедеври. Часто-густо – м’ясні. Адже м’ясо вважається справжнім «чоловічим» продуктом. Отож, не буду псувати традицію. Ним і займуся. Точніше «нею» – ковбасою і шинкою. І не тими, традиційними, що готуються на Паску, запікаючись та вмліваючи у розжареній печі. А ГОСТовськими, приготованими за низькотемпературною технологією!

Сучасний споживчий ринок неабияк насичений харчовими продуктами. Десятки, а то й сотні рецептів приваблюють покупців на прилавках. Одні – незвичною, яскравою упаковкою, інші – доступною ціною. Хоча, як одне, так і друге не гарантує якості. Швидше навпаки. В гонитві за прибутками виробники харчів чого лише не додають до рецептури! Тут і барвники, і ароматизатори, і стабілізатори, і консерванти. Замість тваринних білків – соя, жирів – пальмова олія…

Закупивши різних (так по технологічній карті) м’ясопродуктів в надвечір’я суботи, що наступала, взявся до підготовчих робіт: м’ясо вимити, обсушити, охолодити, якесь перемолоти, якесь нарізати більшими шматочками, якесь меншими, приправити сіллю, прянощами, вимішати, переминаючи масу з дотриманням температурного режиму не більше +12°.

І тут, вже десь по 19-й годині, за вікном розлігся собачий гавкіт.

Йому передував хазяйський окрик – вимогливий, жорсткий. «Яй-я-я-й!» – винувато заскавучала тварина. Хто зна, що там трапилося на обійсті. Може, де й хватонула господаря або його гостя за ногу чи руку, отримавши на «горіхи». Втім, з того часу почалася справжня какофонія, приглушена лише склопакетом вікон. Вочевидь, намагаючись загладити вину перед кормильцем, псина гонилася по подвір’ю, облаюючи усі закутки.

Подивись, яка я вірна і нещадна до ворогів!

– неначе промовляв лемент собаки то підносячись до завивання, то спадаючи до здавленого хрипу.

«Хай тобі грець!» – подумалося, бо гавкіт не припинявся й надалі.

За якийсь час м’ясним фаршем, вистояним на холоді вже можна було начиняти ковбаси. І це не звичну українську, «пальцем пхану», а «краківську». Захотілося спробувати й такий гастрономічний рецепт. Не простий у виконанні, скажу вам. Робота спорилася: ковбасна черева, наповнюючись, неквапно сповзала з гладкої трубки аби потім формуватися у невеликі кільця, придатні для термообробки та копчення. Далі – так звана осадка ковбаси при температурі близько +6°. Благо – на закритій лоджії трималася саме така температура. П’ятничний вечір добігав кінця. А собака за вікном не вгавала.

Суботній ранок розпочався із ледь чутного пряно-часникового запаху, що плинув кімнатами і… собачого гавкоту. Хоча цей шум вже став якимось звиклим і майже непомітним. Настав час термообробки «краківської», яка за ніч проведену на холоді підсохла і стала контрастнішою за кольором. На цьому етапі важливо дотримуватися дуже точного температурного режиму, насамперед всередині ковбасного батона. Тут в нагоді став термометр з вогнетривким щупом, придбаний колись на онлайн-площадці у наших вузькооких сусідів по планеті.

При термообробці головне чітко дотримуватися параметрів

Смаження та варіння при температурі, що не перевищує +85°, охолодження ковбаси з очікуванням на результат. І він, результат, виявився достойним: і «краківська» ковбаса, і шинка, власноруч приготована поряд з нею за такою ж технологією по ГОСТу тішили око і рецептори саме тим «магазинним» виглядом і смаком натуральних продуктів. Лише на відміну сучасним магазинним – це був продукт вищого ґатунку, без сумнівних наповнювачів і ціною в добрих два рази дешевшою виробів аналогічної якості.

Еклектичний натюрморт

Вкотре глянув на натюрморт, що надихнув до кулінарної творчості. Подумки подякував автору за настрій, дідові Никанору за науку братися за незвідане.

Автор картини О.Самчук

«Як романтично пахне ковбаса!» – матові окружності плодів рук своїх викликали із закутків пам’яті відомий вірш практично невідомого автора.

Починався ранок понеділка. А за вікном, вже котру добу атакуючи уявного ворога, випрошуючи хазяйської милості за шкоду гавкотіла собака…

Фото ілюстративне. pet-mir

© Сергій Товкач (Tovkach Serhii), 2021

Редакція «Ковель media» може не поділяти думку блогерів або дописувачів. За зміст публікацій і їх достовірність відповідальність несуть автори.
Поділитися:

Пов'язані теми

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

X
X