Плани з минулого життя, та неочікувані родинні знахідки

Ті, хто слідкують за моєю політичною та краєзнавчою діяльністю – знають, що тема історії та історичної спадщини Ковеля мені болить.

Будівля сьогоднішньої поліклінніки, яка в минулому була готелем «Брістоль» – гадаю, що сьогодні в Ковелі багато кому відома.

Проте, мало хто пригадує про другий корпус цієї ж споруди, який знаходиться в ледь не єдиному, вцілілому, історичному подвір‘ї міста.

За часів другої Речі Посполитої, в цій будівлі знаходився кінотеатр «Одеон».

З вікіпедії:

Одеон – у стародавній Греції будівля, призначена для музичних і декламаторських конкурсів. Формою близький до театру, але значно менший за розмірами, з огляду на акустичні вимоги покритий дахом.
В новий час ця назва пов’язана, головним чином, із відомим паризьким театром «Одеон».

Так що, ось такі от відсилки в назвах, між реаліями старого Ковеля та античністю.

На жаль, сьогодні ця споруда вже доволі тривалий час знаходиться в аварійному стані.

Особисто я, бачу лише два шляхи для її порятунку:

Перший – продати в приватну власність з умовою збереження та реставрації. В цілому тут інакше ніяк не вийде, бо це пам‘ятка архітектури.
Другий – реставрувати за бюджетний кошт.

На жаль, у випадку другого варіанту, не знаю чи суспільство це сприйняло б належним чином. Так як в місті і так доволі багато проблем, а реставрація такого маштабу – річ однозначно не дешева.

Проте тоді, до повномаштабної російсько-української війни, був ще один варіант, яким я вирішив піти.

Це програма Президента України Володимира Олександровича Зеленського – «Велика Реставрація».

Я (Андрій Миронюк), будучи ковельським депутатом від фракції «Слуга Народу», на передодні мав нагоду зустрітися з нашим народним депутатом – Стернійчуком Валерієм, і начальником управління економічного розвитку та торгівлі, Юрієм Кондратовичем, та побалакати на цю тему. Оскільки, тема і справді є дуже близькою та болючою для мене.

Справді шкода Ковель у цьому плані – місто було зруйновано вщент під час майже пів річних боїв за Ковель у 1944 році. Згодом, великий шматок архітектури та міського планування зруйнували за радянського союзу, що в свою чергу, продовжили вже і за незалежної України.

Наразі, щиро хочеться врятувати хоча б те, невелике, що залишилося та пережило цю шалену сотню – півтори сотні років.

Власне, моя пропозицію що до того, щоб спробувати подати дану будівлю до програми Президента «Велика Реставрація» – була сприйнята позитивно, за що шалене дякую народним обранцям!

Написав відповідне звернення до Валерія Стернійчука, а він в свою чергу – написав звернення до відповідних структур.

Я був щиро задоволений, оскільки це була справжня та реальна нагода врятувати та вдихнути нове життя в міську пам‘ятку.

Звернення вже були відправлені, все що залишалося – це чекати відповіді.

Як раптом, наступило те саме 24-те лютого – після якого, усе буденне життя відійшло на далекий задній план.
Після чого, зрозуміло, що фінансування будь-яких програм зупинилося та усі видатки пішли на війну.

Хоча, щиро вірю та сподіваюся, що як війна закінчиться, звісно ж нашою перемогою, буде нагода врятувати та надати нове життя колишньому ковельському кінотеатру – «Одеону».

До речі, зовсім нещодавно шукав інформацію по одному з історичних об‘єктів в Ковелі. І випадково натрапив на фото 1930-х, де на фоні, видно той ж самий кінотеатр «Одеон». Перед яким стоїть група дітей та викладачів з єврейської школи та автобус з його водіями.

Але на цьому історія цього знімку не закінчується.

Тільки через день, як я знайшов цю світлину, до мене дійшло, що на фотографії був зображений автобус з надписом рейсу – “Kowel – Ratno”.
В ті ж часи, мій пра-прадід, працював шофером на тому ж рейсі – Ковель – Ратно.

Після чого, почав переглядати старі родинні світлини – та побачив, що на старому фото Ковеля, яке я випадково знайшов – і справді зображений мій пра-прадід.

Це ж треба так – той самий картуз, одягнений на бік, сорочка з галстуком, піджак та плащ зверху – його звали Мойсей Безека. Народився в родині ковельських залізничників.

Батько Мойсея – Артем Безека (мій пра пра прадід), ще з кінця XIX століття, ще за царської Росії, працював помічником машиніста. Згодом, вже за Польської Республіки – керував підрозділом шляхової дистанції на Ковельській залізниці. Сам Мойсей (мій пра прадід) тривалий час працював шофером. А згодом, працював головним індженером у Ковельському депо.

Можна було б ще багато чого зазначити, з того, що мені відомо з діяльністі та спогадів родини, безпосередньо, в самому Ковелі, з кінця XIX століття.
Але для цього потрібно ще багато чого дослідити та знайти. Але часом, обов‘язково цим займусь та опублікую!

Бачите, як буває. Шукав матеріал для Kowel.Vintage, а випадково знайшов світлину зі своїм ж родичем.
Цікавинок багато, особливо коли у тебе достатньо знань – для того, щоб ці цікавинки побачити.