Історія родини Трушковських з Ковеля
На світлинах зображені Трушковський Вінцентій, 1901 року народження, та його дружина Трушковська Надія – 1912 року народження.
Як пригадує родина: Вінцентій був начальником таємної поліції. По роботі був переведений з Варшави до Ковеля, де й одружився з Надією. Батько Надії був машиністом; родина мала 4 гектари землі у мікрорайоні Ковель-2. З приходом більшовиків майно було націоналізовано.
Під час Другої світової війни, коли більшовики скоювали Катинський злочин (розстріл НКВД понад 22 тисяч польських офіцерів та інших представників довоєнної польської адміністрації у 1940 році) Вінцентія Трушковського розстріляли в місті Осташков у квітні 1940 року. Решту членів родини відправили у заслання до Сибіру. Назад до Ковеля вдалося повернулися вже аж в 1947 році.
Сімʼя володіла будинком, який знаходився в районі сьогоднішнього парку культури та відпочинку імені Лесі Українки. Будинок був націоналізований та пограбований. Фотографії, які ви можете бачити в межах цього допису, були збережені завдяки небайдужим сусідам родини Трушковських, які забрали ці фотографії з будинку та після повернення родини повернули їх власникам.
На першому колажі зображена частина сьогоднішньої вулиці Незалежності, будівлі позаду – тютюнова фабрика. Світлина 1939 року.
На другому колажі позаду панянок видно аптеку Фрідріксона та частково видніються готелі «Вікторія» та «Брістоль».
Наступна фотографія з панянками – практично на тому ж місці.
Далі світлина, де позаду двох панянок видно білу споруду трансформатору, була зроблена на тій самій ділянці сьогоднішньої вулиці Незалежності, тільки ближче до тодішнього кінотеатру – нині це будівля Палацу учнівської молоді імені Івана Франка.
Світлина з двома чоловіками та камʼяною формою була зроблена на місці парку у мікрорайоні Ковель-2. До речі, залишки цієї фігури можна побачити й сьогодні на місці залишків парку між школою №2 та колишньою вузловою лікарнею.
Колективне фото – з підпису на звороті світлини: «Надія Трушковська 25/26».
P.S. Дякую Трушковській Яні, яка поділилася світлинами та історією своєї родини з Ковеля.
KowelVintage
Андрій Миронюк
Вул. Незалежності
Історія
Ковель 2
Центр
Палац учнівської молоді
Парк імені Лесі Українки
Цікаво для чого він
був переведений з
Варшави до Ковеля ?
І що він міг робити
для українців, точніше
що він робив з українцями ?
Ще не встигли висохнути чорнила, яким польський уряд підписав Ризький мирний договір, як уже 21 травня 1921 року волинський воєвода Кжаковський видав наказ про заборону української мови в навчальних закладах і установах воєводства. На Волині, як і по всій Західній Україні, ліквідуються школи, українські газети, закриваються навіть церкви. Українців не приймали на службу в державні установи. Українське слово всюди переслідується, все українське проголошується ворожим польській держав
Газета «Вісті» підкреслювала: «Така поведінка польської вищої адміністрації є характерною для польської політики на Волині та Холмщині, яка прагне до полонізації населення вказаних місцевостей в найкоротший термін».[2] З метою розпалення національної ворожнечі, розколу єдності українських і польських громадян польська влада навмисне давала «переваги» польським робітникам і селянам перед українськими. Внутрішня політика польського уряду в цей час, як і пізніше до самого кінця свого існування, була політикою терору, провокацій і шантажу у відношенні до українців.
Сука ти з хвостиком, ти не
бачих про кого потрібно писати.