Про помилкове ставлення до коронавірусу та досвід США

27 березня, коли у Сполучених Штатах налічилось 100 000 підтверджених випадків COVID-19, Дональд Трамп (Donald Trump) стояв за трибуною у Білому домі.

Його запитали, що президент скаже про пандемію дитині. Трамп зауважив:

Ви можете назвати це мікробом, ви можете назвати це грипом, ви можете назвати це вірусом. Знаєте, ви можете назвати це багатьма різними іменами. Я навіть не впевнений, що хтось знає, що це таке

Це не було найпослідовнішим твердженням Білого дому, і не найгучнішим. Але це було чи не найіронічніше. У пандемії, яка характеризується надзвичайною невизначеністю, однією з небагатьох речей, яку фахівці точно знають, є індивідуальність збудника – вірусу під назвою SARS-CoV-2, який тісно пов’язаний з вірусом ТГРС (тяжкий гострий распіраторний синдром). Обидва є членами сімейства коронавірусу, що цілком відрізняється від родини, яка включає віруси грипу. Вченим відома форма білків на поверхні нового коронавірусу аж до розташування окремих атомів.

Але багато іншого щодо пандемії ще дивно та незрозуміло. Чому деякі люди хворіють, а інші ні? Моделі занадто оптимістичні чи занадто песимістичні? Наскільки саме трансмісивний і смертоносний вірус? Скільки людей насправді були заражені? Як довго повинні тривати карантинні обмеження? Чому так багато питань все ще лишаються без відповіді?

Плутанина частково виникає внаслідок масштабів та темпів пандемії. У всьому світі щонайменше 3,1 мільйона людей були заражені менш як за чотири місяці. Суспільство зробило паузу. У живій пам’яті більшості людей жодна криза не спричиняла так багато потрясінь, та ще й так швидко.

Ми ніколи раніше не стикалися з такою пандемією, тому не знаємо, що може статися або що б сталося

– каже Зоя Макларен (Zoë McLaren), професорка університету Меріленд в окрузі Балтімор

Існує ряд причин, чому пандемія настільки невизначена – науково-суспільних, епідеміологічних та гносеологічних. Спробуймо осмислити деякі з них.

I. Вірус

Оскільки коронавірус не був елементом вживаного лексикону до цього року, коли SARS-CoV-2 не почав вражати людей, то попередні згадки цього терміну легко пояснюються. Коли люди дізналися про зустріч – рольову гру світових лідерів через вигадану пандемію коронавірусу, то деякі помилково стверджували, що реальна пандемія була запланована. Коли люди помітили згадки про коронавірус на старих очисних засобах, деякі помилково припускали, що виробники раніше отримали попередження.

Існує не один коронавірус. Окрім SARS-CoV-2, відомо ще шість інших, які заражають людину. Чотири з них – легкі та поширені, а ще два – рідкісні, але важкі, що спричиняють БКРС (близькосхідний коронавірусний распіраторний синдром) та вищезгаданий ТГРС. Але вчені визначили ще близько 500 інших коронавірусів у багатьох видів кажанів у Китаї.

Буде набагато більше. Я думаю, можна сказати десятки тисяч

– каже Пітер Дашак (Peter Daszak) з альянсу EcoHealth

Лабораторні експерименти показують, що деякі з цих нових вірусів можуть потенційно заразити людину. SARS-CoV-2 теж, імовірно, походить від кажана.

Здавалося малоймовірним те, що такий випадковий вірус може передатися людині. Але якщо враховувати мільйони людей, що регулярно контактують з мільйонами кажанів, які переносять десятки тисяч нових вірусів, така передача вже стає досить імовірною. У 2015 році команда Дашака виявила, що у 3 відсотків людей із чотирьох китайських сіл, які розташовані поблизу печер, не було антитіл, які свідчили б про попередню зустріч із коронавірусами, схожими на ТГРС.

Кажани щоліта літають над своїми будинками. Деякі з них укриваються від дощу в печерах або збирають гуано для добрив. Якщо ви кажете про сільське населення по всьому регіону, де живуть кажани, що переносять ці віруси, ви говорите про 1 – 7 мільйонів людей на рік». Більшість цих інфекцій, ймовірно, нездатні викликати масові захворювання. І лише одна з них здатна призвести до пандемії

– каже Дашак

Наразі нагальною справою є повна характеристика нового збудника. Це завжди складне завдання і особливо воно стосується збудника коронавірусу.

З ними дуже важко працювати; вони не дуже добре ростуть у клітинних культурах, а ще важко отримати фінансування

– каже Вінеет Менахері (Vineet Menachery) з медичного відділу Техаського університету

Він – один із кількох десятків вірусологів у світі, які спеціалізуються на коронавірусах, що привертали досить мало уваги порівняно з більш відомими загрозами, такими як грип.

Одна невелика перевага, зазначає Ліза Граліньська (Lisa Gralinski), вірусолог з університету Північної Кароліни, полягає у тому, що SARS-CoV-2 не змінюється кардинально. Вчені відслідковують його еволюцію в режимі реального часу, і незважаючи на деякий галас щодо існування різних штамів, науковці відчувають, що вірус змінюється стійкими та передбачуваними темпами.

Немає ознак тривожної мутації, через яку ми повинні турбуватися. Поки що світ стикається лише з однією загрозою. Але вона може проявлятися по-різному

– говорить Гралінська

II. Хвороба

SARS-CoV-2 – це вірус, а COVID-19 – захворювання, яке він викликає. Ці поняття не ідентичні. Хвороба виникає внаслідок поєднання вірусу та людини, яку він заражає. Деякі заражені люди не проявляють жодних симптомів. Інші настільки тяжко хворіють, що їм потрібні апарати ШВЛ (штучної вентиляції легень). Дані у Китаї свідчать про те, що важкі та смертельні захворювання трапляються здебільшого у літніх людей, але в США (і особливо на Півдні) багато дорослих середнього віку госпіталізовані, можливо, тому, що вони мають ще й інші хронічні захворювання. Вірус може мало варіюватися по всьому світу, але хвороба сильно різниться.

Це пояснює те, чому деякі найважливіші статистичні дані про коронавірус важко було визначити. Оцінки летальності (CFR) – частка діагностованих людей, які помирають – коливалися від 0,1 до 15 відсотків. Смутно, що нема сталого числа, але його і не варто очікувати.

Знаменник CFR – загальна кількість випадків – залежить від того, наскільки ретельно країна тестує населення. Його чисельник – загальна кількість смертей – залежить від переважаючого віку населення, поширеності наявних захворювань, від того, наскільки далеко живуть люди від лікарень, а також від того, наскільки добре обладнані медзаклади.

Мінливість COVID-19 також викликає здивування лікарів. Здається, що хвороба завдає шкоди не лише легеням і дихальним шляхам, але й серцю, судинам, ниркам, кишкам та нервовій системі. Не відомо, чи вірус безпосередньо атакує ці органи. Проблеми можуть бути спричинені надмірною реакцією імунної системи на все тіло. Або інші органи страждають від побічних ефектів від лікування, або якщо вони не працюють через тривале перебування пацієнта під дією апарату ШВЛ.

Минулі коронавірусні епідемії дають обмежену кількість підказок, оскільки їх було не так багато. У всьому світі лише близько у 10 600 осіб коли-небудь діагностували ТГРС або БКРС загалом, що менше, ніж кількість випадків COVID-19 у Стейтен-Айленді (один з округів Нью-Йорка).

Якщо ви проаналізуєте достатню кількість випадків інших захворювань, ви помітите незвичайні речі

– каже Меган Кофі (Megan Coffee), лікарка-інфекціоністка з медичного центру NYU Langone Health

Наприклад, під час пандемії грипу 2009 року, лікарі також задокументували проблеми із серцем, нирками та нервовою системою.

Чи кардинально відрізняється COVID-19 від інших захворювань, чи це просто досить поширена недуга?

– запитує Віней Прасад (Vinay Prasad), гематолог та онколог Орегонського університету здоров’я та науки

Занепокоєння Прасада полягає в тому, що COVID-19 створив медичну містику – уявлення про те, що він незвичний і вимагає радикально нових підходів.

Люди прагнуть бачити якусь закономірність

– каже медик

ІІІ. Дослідження

З початку пандемії коронавірусу вчені опублікували понад 7500 робіт на тему COVID-19. Але, незважаючи на цей потік, «ми не бачили багато величезних сюжетних поворотів», – каже Карл Бергстром (Carl Bergstrom), епідеміолог та соціолог Вашингтонського університету. Найважливішим, за його словами, було усвідомлення того, що люди можуть поширювати збудник вірусу, перш ніж виявляти симптоми.

Ось як насправді працює наука. Це не парад рішучих анонсів блокбастерів, які преса часто зображує, і більш повільне, хаотичне натикання на все меншу невизначеність.

Наше розуміння спочатку коливається, але наближається до відповіді. Це звичайний науковий процес, але він досить пристрасний для людей, які до нього не звикли

– каже Наталі Дін (Natalie Dean), статистик з університету Флориди

Наприклад, недавно дослідники університету Стенфорда виголосили висновки після тестування 3330 добровольців з округу Санта-Клара на наявність антитіл проти коронавірусу. Команда зробила висновок, що від 2,5 до 4,2 відсотка людей вже були заражені – частка набагато вища, ніж пропонує офіційний підрахунок. Це, стверджують автори, означає, що вірус менш смертоносний, ніж підозрювали. Але інші вчені, зокрема статистики, вірусологи та екологи захворювань критикували методи дослідження та висновки цієї групи. Точний ступінь летальності вірусу є предметом наукових дискусій.

IV. Експерти

Недавно вчений-юрист Річард Епштейн (Richard Epstein) стверджував, що «теперішня паніка в США не здається виправданою», і, оскільки пандемія продовжується, «хороші новини більш імовірні, ніж погані». Його погляд був широко розповсюджений у консервативних колах та в адміністрації Трампа. На запитання про відсутність у нього епідеміологічних знань в інтерв’ю для «The New Yorker’s» Епштейн відповів Ісааку Чотінеру (Isaac Chotiner):

Одна з речей, яку ви отримуєте як адвокат, – це навичка перехресного допиту. Я витратив величезну кількість часу на свою кар’єру, навчаючи медиків деяким схожим речам». У своєму нарисі він спочатку припускав, що від COVID-19 загинуть 500 американців. Пізніше він оновив цю оцінку до 5000. Поки що кількість загиблих у Штатах нараховує понад 74 000 і все ще зростає

Багато інших дослідників, що не є фахівцями у галузі медичини, схоже, мають аналогічний досвід у цій галузі. Військовий історик Віктор Девіс Хенсон (Victor Davis Hanson) висловив широко поширену думку про те, що коронавірус розповсюджується в Каліфорнії ще з минулої осені – твердження, спростоване генетичними дослідженнями, які свідчать про те, що найдавніший випадок у США, ймовірно, надійшов у січні. Під час засідання Білого дому економіст Пітер Наварро (Peter Navarro) вказав на групу досліджень гідроксихлорохіну і сказав Ентоні Фочі (Anthony Fauci), який працював у сфері охорони здоров’я протягом п’яти десятиліть і керує Національним інститутом алергії та інфекцій:

Це наука, а не анекдот

V. Інформація

Під час новинних подій, таких як справа про імпічмент Трампа, люди переважно діляться інформацією для передачі власних переконань, каже Рене ДіРеста (Renée DiResta) зі Стенфорда, яка вивчає, яким чином розповіді поширюються в Інтернеті. В умовах катастрофи люди, як правило, діляться інформацією, «щоб бути корисним своїй громаді», – переконана дослідниця. Це дає змогу спільно осмислити ситуацію, пройняту тривожністю та невпевненістю.

Коли трапився землетрус, ви розмовляєте зі своїми сусідами і через кілька днів розумієте, що відбувається

– каже Кейт Старбірд (Kate Starbird) з Вашингтонського університету, яка вивчає поширення інформації під час кризових явищ. – Для COVID-19 невизначеність зберігається

Тривалість пандемії захоплює людей у просторі. Щоб уточнити своє невизначене майбутнє, вони намагаються зібрати якомога більше інформації – і не можуть зупинитися.

Ми шукаємо свіжішу і свіжішу інформацію, а в підсумку споживаємо незатребувану дезінформацію, яка швидко поширюється. Пандемії насправді розгортаються у повільному темпі. І жодної події, яка змінила б всю картину за мить, немає

– вважає Карл Бергстром

Але, так чи інакше, ми невпинно шукаємо оновлень. Історично люди намагалися знайти достатньо інформації. Зараз люди борються, оскільки знаходять занадто багато.

VI. Цифри

Швидкий темп надходження інформації створює відчуття, що ми можемо точно відслідковувати пандемію. Але щоденні цифри дають нам спотворені дані. Відповідно до того, як починався квітень, кількість випадків свідчила про те, що пандемія розвивається в деяких частинах США. Але важко побачити «усю картину». Як повідомляють колеги автора цієї статті Робінсон Мейєр (Robinson Meyer) та Алексіс Мадрігал (Alexis Madrigal), 20 відсотків американців, які тестуються на коронавірус, досі отримують позитивні результати. Цей показник вищий, ніж майже у всіх інших розвинених країнах, і він стійкий щодо часу. Це дає змогу припустити, що у Сполучених Штатах переважно й досі тестують людей, які мали велику ймовірність заразитися, а інші випадки просто нівелюються.

Таке припущення робить сумнівним план уряду щодо виходу з карантину згідно «спадної траєкторії захворювань впродовж 14-денного терміну». Якщо цифри дійсно примарні, то такий спосіб є безглуздим.

Я хотіла би бути певна, що ми проводимо достатньо тестувань, щоб переконатися, що ці цифри дійсно стабільні. Я все ще не впевнена, що у нас правильна статистика

– каже Наталі Дін з університету Флориди

Аналізуючи кількість нових випадків зараження COVID-19, пам’ятайте про те, що цифри зовсім не інформують, скільки людей було заражено в якийсь день. Вони відображають кількість проведених тестів (чого недостатньо). Також нові аналізи не беруться до уваги (їх результати можуть бути тривалими). Крім того, щоденні показники смерті не дають змоги оцінити ситуацію у реальному часі.

Загалом летальні випадки важко підрахувати, і цей процес відрізняється у різних захворювань. За оцінками Центрів з контролю та профілактики захворювань у США (CDC), грип «вбиває» від 24 до 62 тисяч американців щороку. Досить високе число, здавалося до недавньої пори, поки офіційно не було оголошено про 74 000 смертей від коронавірусу. Це порівняння вводить в оману. Смерть від COVID-19 підраховується на основі позитивного діагностичного тесту на коронавірус або клінічної оцінки. Смерть від грипу оцінюється за допомогою моделі, яка бере до уваги госпіталізацію та свідоцтво про смерть, і пояснює можливість великої кількості смертей від грипу, що, однак, не визначаються як такі. Якби смертність від грипу обчислювалась у той же спосіб, що й від коронавірусу, число було би значно меншим. Це не означає, що завищується вразливість від грипу. Це дає змогу припустити, що ми, мабуть, недооцінюємо COVID-19.

Ед ЙОНГ (Ed YONG),
штатний автор «The Atlantic»

Джерело