Шекспірівський сюжет Ромео і Джульєтти у Ковелі

14.02.2021 о 14:51 · 4 хв читання

Ця історія оновилася в пам‘яті людей завдяки певному збігу обставин.

У свої шкільні роки Марія Батраченко скорочувала дорогу до школи через кладовище по сьогоднішній вулиці Незалежності.

Як згадує пані Марія, їй було 13 років, коли трапилася ця подія (1956-й рік).

Атмосфера кладовища лякала її, через що Марія завжди намагалася швидко проскочити повз кладовище. Але цього разу поблизу одного із поховань сиділа жінка. Вона була у чорному платті, мала капелюх з вуаллю та рукавичками.

Як згадує Марія, цей образ нагадав їй картину Івана Крамського «Незнайомка». Тоді ця заплакана незнайомка покликала мене до себе. Після чого Марія присіла на лавку.

Тоді, на вишуканій російській мові, незнайомка розповіла мені, що вона приїхала до Ковеля з Петербургу. Факт того, що тодішній Ленінград назвали «Петербург», дуже здивував Марію.

Після чого пані пояснила, що вона остання зі знатної сім‘ї Шумовських. Вона боїться, що більше ніколи не зможе відвідати могилу Раїси та Володимира, тому приїхала у Ковель, мабуть, в останній раз.

Дворянська сім’я Шумовського була середнього достатку. Вони виховували двох дітей-близнят: Раїсу і Володю. Коли дівчина підросла, батьки надумали видати доньку заміж. За немолодого, але багатого графа.

Рая ж полюбила іншого – друга свого брата Володі, поручика Бориса Гловачевского. Тоді у Ковелі стояв 19 драгунський Кінбурнський полк, там служив Борис. З ним таємно зустрічалася Раїса.

Коли закохані дізналися про плани Раїсіних батьків, поручик Борис відразу відправився до батьків просити руку і серце їхньої доньки.

Але старий Ігнатій Шумовський був невблаганний – бідний дворянин Борис Гловачевский не пара їхній дочці. Батько, можна сказати, вигнав офіцера зі свого кабінету.

Поручик схвильований прийшов на останнє побачення в парку – продовжила незнайомка, – і розповів Раї про розмову з батьками. Тоді дівчина наполягла, що вони повинні померти. Як у Шекспірівському творі – Ромео та Джульєтта. Раїса попросила, щоб Борис спочатку вистрілив в неї, а потім в себе.

Від пострілу Раїса померла відразу. А від невлучного другого Борис ще промучився 18 днів та помер 19 грудня 1904 року.

Закоханих поховали поруч. Проте на цьому трагедія родини не закінчилася.

Батьки були вражені смертю дочки і свідомо не повідомили синові Володимиру. У той час він навчався у Петербурзі в кадетському корпусі.

Брат дуже любив свою сестру і завжди спілкувався з нею через листування. Але раптом від сестри перестали приходити листи. Також зник його товариш Борис. Тоді ж Володимир приїхав у Ковель в травні 1905 року.

Дізнавшись від матері правду, то жахливо розгнівався і відразу ж відправився на кладовище. Шокований юнак довго стояв на могилі… Врешті, дістав пістолет і вистрілив собі в скроню.

Його поховали в одній могилі з сестрою. А поручика Гловачевского – збоку.

P.S. На фото могила брата та сестри, Раїси та Володимира.
Позаду напис:

Тишею жизни
покончен вопрос
больше не надо
ни песен ни слез

На двох фото ви можете побачити оригінальні та вже відреставровані знімки брата та сестри.

А збоку від них знаходиться могила поручика Бориса. На жаль, у нашого «Ромео» немає фотографії.

Також цікаво зазначити, що ця подія задокументована у метричних записах Свято-Миколаєвській церкві 19-го драгунского Кінбурнского полку.

№ 13. Умер 1 декабря, погребен 3 декабря 1904 г.
Борис Николаевич Гловачевский, 24 года, от огнестрельной раны, умер скоропостижно
№ 5. Умерла 1 декабря, погребена 3 декабря 1904 г.
Дочь дворянина Волынской губернии Игнатия Игнатьева Шумовского, девица Раиса Игнатьева Шумовская, 17 лет, от огнестрельной раны, умерла скоропостижно
№7. Умер 27 мая, погребен 29 мая 1905 г.
Дворянина Волынской губ. Игнатия Игнатьева Шумовского сын Владимир, 18 лет, от огнестрельной раны, умер скоропостижно

Хоча варто зазначити, що у метричних записах присутня розбіжність відносно надписів на нагробрих каменях, а саме – в даті смерті Бориса.