Як німецькі «Пантери» проривалися в оточений Червоною армією Ковель

04.05.2021 о 16:54 · 19 хв читання

В кінці березня 1944 року відбувся прорив роти танків «Пантера» дивізії СС «Вікінг» у блокований радянськими військами Ковель.

Про це пише Дмитро Лиходед у ресурсі «Warspot».

У мережі поширені знімки трьох згорілих «Пантер» 8-ї роти 5-го танкового полку СС, що стоять на залізничних коліях. При цьому в підписах до фотографій автори досліджень з боїв під Ковелем зазвичай не дають ніяких пояснень, за яких обставин були підбиті ці танки, а також не розповідають про те, що трапилося з рештою танків роти. Тож, за яких обставин були знищені «Пантери»?

Схема зі звіту «32 дні боїв за Ковель 143-ї сд» (5 березня – 6 квітня 1944 року), на якій показана спроба прориву вздовж залізничної лінії дивізії СС «Вікінг» і удар 4-й тд по маршруту Мощена – Дубове – Ковель

Перед проривом

Щоб зрозуміти, як все трапилося, необхідно пригадати дії «Пантер» 8-ї танкової роти 5-го танкового полку СС, якою під час прориву в Ковель командував оберштурмфюрер СС Карл Ніколуссі-Лек (Karl Nicolussi-Leck). Отже, уранці 27 березня 1944 року ешелон з танками та іншою технікою 8-ї танкової роти прибув на станцію Мацеїв. 29 березня рота отримала наказ підтримати наступ 434-го гренадерського полку (гп) 131-ї піхотної дивізії (пд) в ході чергової спроби прорватися до міста Ковель.

Першою метою атаки було село Черкаси, розташоване за шість кілометрів на північний-захід від Ковеля. Атака мала початися від південно-східної околиці Старих Кошар, а вісь наступу пролягала вздовж залізничної колії Хелм – Ковель. Наступною метою після взяття Черкас було село Мощена. У центрі, вздовж залізничної колії, повинні були атакувати «Пантери» 8-ї роти, на лівому фланзі в атаку йшов II батальйон 434-го гп 131-ї пд з сімома самохідками 190-ї бригади штурмових гармат (бшг), а на правому фланзі діяли III батальйон полку СС «Німеччина» і 10 САУ 190-й бшг.

Фрагмент карти з діями частин 47-ї армії з 26 по 31 березня 1944 року

Перед початком атаки у 8-ї роти було 17 «Пантер», але одна з них напередодні вийшла з ладу, тож в атаку пішли тільки 16 машин. В якості танкового десанту 8-й роті додали 30 піхотинців 434-го гп.

У напрямку німецького удару займали позиції підрозділи радянської 143-ї стрілецької дивізії (сд), сили якої складали до 1500 активних багнетів, 50 гармат і 48 мінометів. На північ від залізниці оборонявся 487-й стрілецький полк (сп), південніше – 635-й сп. Резервний 800-й сп залишався у другому ешелоні, його 3-й батальйон займав позиції в районі висоти 190.3 Дивізія, яка зазнала втрат у березневих боях, була посилена танками 223-го і 230-го окремих танкових полків (отп), що мали на озброєнні «Шермани» і «Валентайни». 223-й отп, який тоді перебував у районі Нових Кошар – Варажика, мав на озброєнні всього два «Шермани» і чотири «Валентайни», а в межах Старих Кошар – Калинівки стояв 230-й отп з двома «Шерманами» і двома «Валентайнами».

29 березня 1944 року

Згідно журналу бойових дій 143-ї сд, в цей день дії противника почалися з авіації. З 11:20 до 13:30 групи до 15-20 пікірувальників Ju 87 («Юнкерс-87» або «Штука») здійснювали нальоти на бойові порядки дивізії. Загалом було до 70 вильотів. О 14:20 в наступ перейшли частини 131-ї пд «за підтримки 50 танків «Тигр» і «Пантера» і самохідних знарядь «Фердинанд» з десантом автоматників», що просувалися переважно у східному напрямку вздовж залізниці до Ковеля. Згідно з бойовим донесенням штабу 47-ї армії, в наступ перейшли три батальйони піхоти і до 70 танків.

Традиційно для радянських документів, штурмові гармати StuG.III трансформувалися в «Фердинанди», а «Пантери», мабуть, недостатньо грізні, самі собою частково перетворилася у всюдисущі «Тигри».

Три «Пантери». Номер найдальшої, головної «Пантери» невідомий, друга має №821, третя – №811

Відповідно до радянських документів, уздовж залізниці рухалося до 30 танків і до полку німецької піхоти, а на флангах діяло до 15 танків і САУ. О 15:00 ворожі підрозділи, завдавши основного удару в стик 487-го і 635-го сп, увірвалися в бойові порядки підрозділів 143-ї сд, вийшла на залізницю в районі залізничної будки, що за 1 км на південний схід від Нових Кошар, і прорвали оборону дивізії. Після того, як німецькі танки вийшли на командний пункт 635-го сп, його командиру довелося викликати вогонь артилерії на себе, а 2-й батальйон полку в ході запеклого бою був повністю знищений.

О 16:15 шість «Тигрів», тобто «Пантер» 8-ї роти, увірвались на позиції підрозділів 487-го сп і, роздавивши три дивізійних гармати ЗІС-3, прорвалися до позицій 3-го батальйону 800-го сп на висоті 190.3, а ще 10 танків обійшли висоту по південних схилах і вийшли у фланг. Протягом години, зім’явши танками радянську піхоту, противник повністю знищив два батальйони. Практично цілком виявилися знищеними 4-та і 5-та роти 487-го сп, 1-ша і 2-га роти 635-го сп, від 3-го батальйону 800-го сп залишилося всього дев’ять людей, яких відправили обороняти дорогу Черкаси – Мощена.

Вогневі позиції на висоті 190.3 займали артилеристи 186-го окремого винищувально-протитанкового артилерійського дивізіону (овптад) з десятьма 45-мм гарматами М-42, потрапивши під удар німецьких танків, теж зазнали серйозних втрат. Вони були розчавлені разом з розрахунками кілька ПТР і чотири 45-мм гармати, ще чотири гармати були розбиті артилерійським вогнем.

За німецькими даними, приблизно за півкілометра на схід від села Черкаси «Пантери» 8-ї роти наштовхнулися на позиції 12 радянських протитанкових гармат, які в ході бою були знищені. Придушивши протитанковий опорний пункт на висоті 190.3, німці вийшли на західну околицю Черкас, після короткого бою зайняли село і спробували прорватися в напрямку Мощеної, але були зупинені вогнем підрозділів 143-ї сд.

В ході цих боїв 143 сд втратила сім гармат ЗІС-3, дві полкові 76-мм гармати і дев’ять протитанкових 45-мм гармат, 15 ПТР, 13 станкових і дев’ять ручних кулеметів. При цьому, за заявками дивізії, було знищено 23 ворожі танки і самохідки (10 «Тигрів», 13 «Пантер» і «Фердінандів»). При цьому в журналі бойових дій артилерії 47-ї армії взагалі зазначено, що в цей день противник, який наступав уздовж залізничної колії на Черкаси, успіху не мав. Тож, заявка танкістів 8-ї танкової роти на знищення протягом дня 16 протитанкових гармат повністю підтверджується.

Увечері після захоплення Черкас Ніколуссі-Лек відправив радіограму про успішне захоплення села. Після цього командир 5-го тп СС оберштурмбанфюрер Йоханнес Мюленкамп (Johannes Mühlenkamp) наказав 8-й роті провести розвідку в напрямку села Мощена, на яку вирушили чотири танки.

Після розвідки і короткого зіткнення в болоті застрягла ще пара «Пантер». До цього моменту в роті залишилося всього вісім боєздатних танків: три були виведені з ладу артилерійським вогнем, п’ять застрягли в багнюці. Подальше завдання 8-ї роти полягала в обороні села Черкаси від радянських контратак, але замість цього Ніколуссі-Лек проігнорував прямий наказ і прийняв рішення рухатися далі до Ковеля в нічний час, але через затримку з евакуацією танків, які застрягли, змушений був залишитися в селі на ніч. Танкісти роти разом з піхотою 434-го гп, яка підійшла, зайняли оборону в Черкасах, не полишаючи спроб евакуювати з боліт застряглі «Пантери».

30 березня 1944 року

За ніч танкістам 8-ї роти вдалося витягнути з болота і повернути в дію три танки. Вранці 30 березня колона з дев’яти готових до бою «Пантер», незважаючи на наказ залишатися в Черкасах і обороняти село, в повній темряві рушила уздовж насипу залізниці у напрямку Ковеля. Спочатку все йшло спокійно, але на підході до полустанку приблизно за 2 км на південний схід від Черкас «Пантери» потрапили під вогонь двох замаскованих радянських танків. За німецькими даними, в ході короткої перестрілки обидва радянські танки були знищені, після чого «Пантери» продовжили свій шлях.

За радянськими даними, у цьому районі діяв 230-й отп, в якому на той момент залишилися всього два «Шермани» і два «Валентайни». За звітом 230-го отп, біля полустанку у засідці стояв взвод з двох танків (їх тип невідомий) з двома відділеннями мотострільців. Згідно зі звітом полку, ці сили, не маючи підтримки піхоти і артилерії, вступили в бій з чотирма німецькими танками і автоматниками, які проривалися в напрямку Ковеля. Радянські війська знищили один танк і до 30 людей живої сили, тим самим не допустивши виходу німців в тил своїх військ. На жаль, даних щодо втрат 230-го отп знайти не вдалося, тому чи підтверджуються заявки німецьких танкістів на два знищених радянських танка, чи ні – поки не відомо, хоча їх дислокація і кількість вказані правильно.

Після перестрілки, підійшовши до полустанку на залізничній колії, на захід від Ковеля, головна «Пантера» №811 командира 1-го взводу 8-ї роти гауптшарфюрера СС Ойгена Фааса (Eugen Faas) наїхала на протитанкову міну і втратила хід, а при спробі об’їхати її підірвалася і друга «Пантера» шарфюрера СС Хербертса (Herberts).

Цей епізод у радянських документах відображено так. Згідно з журналом бойових дій 1103-го сп 328-ї сд, 30 березня о 7:00 15 ворожих танків і окремі групи піхоти висунулися уздовж залізниці, яка йшла із заходу на Ковель. До 8:00 головні танки противника досягли полустанку, розташованого за 5 км на захід від міста, після чого один підірвався на мінах, а другий був підбитий артилерією. Решта танків колони відкрили вогонь по позиціях 2-го батальйону. О 10:00 вісім з цих танків, розвернувшись фронтом на захід, вели вогонь по бойових порядках радянських батальйонів. За день втрати 1103-го сп склали 15 військових убитими і 31 пораненим, в заявки полку увійшли два підбиті німецькі танки за 30 березня і один за 31 березня.

Командир 1-го взводу гауптшарфюрер СС Ойген Фаас отримав наказ від Ніколуссі-Лека зайняти оборону на полустанку і займатися ремонтом двох пошкоджених танків. На допомогу екіпажам були залишені 16 піхотинців з 434-го гп. Після розмінування дороги залишені у 8-й роті сім готових до бою «Пантер» продовжили свій шлях і через кілька годин успішно вийшли до передового опорного пункту блокованого гарнізону Ковеля, приєднавшись до захисників міста.

На підході до міста на лінії Мощена – Дубове – Ковель «Пантери» Ніколуссі-Лека піддалися обстрілу 10-12 зенітних гармат, але снаряди відбивалися від броні і не завдавали шкоди, і «Пантери», відкривши вогонь у відповідь, продовжили рух. Дивуватися рикошетам не варто, оскільки, за радянськими даними, це були 37-мм гармати 61-К, поряд з кулеметами ДШК перебували на озброєнні 1979-го зенітно-артилерійського полку (зенап).

Згідно з журналом бойових дій 125-го стрілецького корпусу (ск), о 12:00 на захід від Ковеля група противника у складі 50 чоловік з шістьма танками прорвалася в район вигину залізниці, де вогнем 1283-го сп ворожа піхота була відсічена від танків, але чотири танки таки пройшли у місто. У журналі бойових дій артилерії 47-ї армії зазначено, що о 13:00 противник прорвався до Ковеля шістьма танками.

Становище частин 165-ї сд на ранок 31 березня 1945 року. На схемі видно, що на південь від полустанку, на якому оборонялися «Пантери» 8-ї роти, зайняв позиції 1-й батальйон 751-го сп

Подальша історія семи «Пантер» 8-ї роти, які ввійшли у місто в облозі, добре відома, тому залишімо їх і повернімося до решти на шляху до Ковеля танкістів і жменьки піхотинців 131-ї пд. Незабаром вони зазнали артобстрілу, потрапивши під залпи гвардійських мінометів і атаку радянських підрозділів, які були успішно відбиті. В ході бою танкісти встановили радіозв’язок з танками 8-ї роти, що залишилися біля Черкас, і через них викликали вогонь німецької артилерії, який допоміг відбитися від радянських атак. Також по рації було відправлено ​​прохання про допомогу, яка повинна була незабаром прийти.

Тим часом 1103-й сп 328-ї сд, о 12:00 перейшовши в наступ на Черкаси з півдня, перерізав залізницю і зайняв район кладовища, продовжуючи бій з німецькою піхотою і танками. Поповнений за рахунок тилових підрозділів 1350-й сп 234-ї сд силами двох батальйонів і батареї полкових 76-мм гармат о 22:00 після залпу «катюш» з району Мощеної атакував у напрямку Черкас і на висоту 190.3.

Під час нічного бою до 7:20 полк зайняв село, але після німецького артобстрілу і подальшої контратаки підрозділи, що не встигли закріпитися, зазнали важких втрат. Вони без наказу відійшли до Мощеної, мотивуючи свій відхід недостатньою кількістю боєприпасів, відсутністю протитанкових засобів і артилерійської підтримки. Наступного дня командирів 1350-го сп і його батальйонів за свою малодосвідченість і невпевненість у власних силах, що межує з боягузтвом, зняли з посад і замінили офіцерами 800-го сп. За радянськими даними, в Черкасах оборонялися до батальйону піхоти 434-го гп за підтримки 15 важких танків. Мабуть, це були «Пантери», які застрягли та були пошкоджені.

31 березня 1944 року

В ніч на 31 березня до двох танків 8-ї роти з району Черкас, які залишилися біля полустанку, з боєм пробилися ще чотири «Пантери» під командуванням унтершарфюрера СС Каспера (Kasper). Це були машини, які 29 березня загрузли в багнюці та болоті. З ними на полустанок прорвалася і якась кількість панцергренадерів з 11-ї роти полку СС «Німеччина» під командуванням гауптштурмфюрера СС Хайнца Трьокера (Heinz Treucker), а також бронетранспортер або вантажівка з боєприпасами.

Фрагмент карти 47-ї армії на 4 квітня, на якому видно стан батарей 1213-го на узліссі південніше залізничної колії

Мабуть, саме ця група помічена у журналі бойових дій 125-го ск: о 7:30 до батальйону піхоти противника з трьома танками атакували 2-й і 3-й стрілецькі батальйони 1103-го сп 328-ї сд, відтіснивши їх у район залізничної будки. При цьому в журналі бойових дій 1103-го сп зазначено, що о 7:30 п’ять танків противника і батальйон піхоти висунулися з Черкас, піхота була відсічена від танків, які пройшли бойовими порядками полку і повернулися в початкове становище. За день полк втратив 8 військових убитими і 20 пораненими, заявивши, що було спалено два ворожі танки і ще два – підбито.

Спільно з нечисельною піхотою екіпажі шести «Пантер» організували в районі полустанку кругову оборону для відбиття контратак підрозділів 751-го сп 165-ї сд, які незабаром почалися. Перший батальйон 751-го сп вранці 30 березня зайняв оборону на північному узліссі на південь від полустанку і, мабуть, саме він атакував оточену там німецьку групу. Ближче до вечора 31 березня, після того, як стали закінчуватися боєприпаси, було вирішено відправити дві «Пантери» з цієї групи на прорив назад до німецьких позицій. У головній «Пантері» за допомогою відправився командир 1-го взводу Ойген Фаас, а командиром другого танка був сс-роттенфюрер Беккер (Becker).

Два ракурси правого борта башти головної «Пантери» з трьома пробоїнами – ймовірно, від 76-мм бронебійних снарядів гармати ЗІС-3 608-го ап 165-ї сд

Пройшовши по залізничному насипу близько кілометра і дійшовши до вигину залізничного полотна, обидва танка потрапили під вогонь протитанкових гармат з лівого флангу, були підбиті і загорілися, але їх екіпажі змогли евакуюватися. Це і є перші дві «Пантери» на знімках; номер головного танка досі невідомий, а на другій «Пантері» бачимо №821. Тобто, це танк командира 2-го взводу обершарфюрера СС Фріца Шиля (Fritz Scheel), про якого, у зв’язку з цими подіями, в німецьких джерелах взагалі не згадується. На знімках видно, що башти обох танків повернуто на лівий борт.

У «Пантери», яка йшла першою, була добре видно пробоїну в гарматній масці, зроблена, ймовірно, 57-мм снарядом, і три пробоїни в правому борту башти, напевно, від 76-мм снарядів. Виходить, що вогонь вівся як мінімум з двох напрямків – можливо, спочатку з лівого флангу, а потім, коли танки повернули башти вліво (або башти були заздалегідь повернуто вліво), вогонь по правому борту башти переднього танка відкрили і спереду.

Як мінімум один член екіпажу «Пантери» №821 загинув: на знімках видно, як обгоріле тіло стрільця-радиста або механіка-водія витягують з танка вже після того, як місцевість перейшла під німецький контроль. Врятовані члени екіпажів двох згорілих «Пантер» спробували пробитися далі пішки, але, наштовхнулися на радянські підрозділи, після короткої перестрілки під кінець дня повернулися назад на полустанок, на якому серед станційних будівель все ще тримали оборону чотири «Пантери».

Гарматна маска тієї ж самої головної «Пантери», в якій добре видно потрапляння – ймовірно, 57-мм бронебійного снаряда гармати ЗІС-2 однією з батарей 1213-го полку

Найбільш імовірними кандидатами на знищення цих двох «Пантер» є артилеристи 608-го артилерійського полку (ап) 165-ї сд, озброєного 76-мм гарматами ЗІС-3 і 122-мм гарматами М-30, і протитанкісти 1213-го винищувально-протитанкового артилерійського полку (вптап) 3-ї винищувально-протитанкової артилерійської бригади (вптабр), у яких було 21 57-мм гармата ЗІС-2. Вогневі позиції 1213-го вптат розташовувалися приблизно за півкілометра на південь від залізниці вздовж північної і північно-західної галявин лісу, і вони цілком могли підбити ці «Пантери».

Згідно з журналом бойових дій 3-ї вптабр РГК, 31 березня 1213-й вптап прийняв на себе весь тягар бою з противником, який силами до полку піхоти при підтримці 10 танків (згідно з іншою доповіддю, навіть 30 танків) перейшов у наступ вздовж залізниці і шосе Старі Кошари – Ковель. У результаті, за день полк втратив розбитими дві гармати ЗІС-2, відзвітував про знищення до роти піхоти, а також спалив два «Фердинанда», три середніх танки Pz.Kpfw.IV і підбив один «Тигр». Всього за чотири дні боїв з 31 березня по 3 квітня 1213-й вптап заявив про знищення 23 німецьких танків, при цьому зазначено, що три незначно пошкоджені німецькі танки, що перебували на нейтральній смузі, вивели з поля бою радянські танкісти.

Пара ракурсів на «Пантеру» №821, яка йшла другою. Пробоїн не видно – можливо, вони приховані тінню, що закриває вертикальний бортовий лист корпусу. Тактичний номер зроблено чорним або червоним кольором поверх зимового камуфляжу, що було характерною особливістю танків 8-ї роти навесні 1944 року. В інших ротах батальйону номера наносилися білим кольором

Швидше за все, в бою 31 березня брали участь і артилеристи 608-го ап 165-ї сд, батареї якого були додані 641-му і 562-му сп і до 20:00 вони займали вогневі позиції за бойовими порядками стрільців. Дві батареї, 1-а і 7-а, були виведені на пряму наводку. Згідно з журналом бойових дій 608-го ап, за 1 квітня 1944 року полком заявлено два підбиті німецькі танки. Можливо, трапилася помилка в даті, і тут йдеться про дві «Пантери» 8-ї роти. Також є ймовірність, що ця заявка все ж відноситься до бою 1 квітня, коли, згідно з журналом бойових дій 165-ї сд, о 15:00 німці силами до 70 осіб за підтримки п’яти танків перейшли в контратаку на підрозділи 641-го сп з району Старих Кошар. Але в цьому бою вказані підбитими вже три самохідки і один танк.

1 квітня 1944 року

Тим часом танкістам 8-ї роти вдалося полагодити ходову частину «Пантери» №811 і відігнати її на полустанок, а друга «Пантера» – можливо, пошкоджена ще й артилерійським вогнем, – отримала занадто значні пошкодження, які екіпажі самостійно усунути не змогли, тому підірвали танк.

Протягом дня залізничний полустанок перебував під постійним обстрілом радянської артилерії і мінометів, боєприпаси німців, які оборонялися там, закінчувалися, і з огляду на безнадійність ситуації до вечора 1 квітня їм було наказано прориватися в Ковель. Однак, офіцери групи, порадившись, вирішили повернутися назад на захід. Всі снаряди, що лишилися, перевантажили в «Пантеру» №811. У неї ж злили залишки палива, а дві залишені на полустанку «Пантери» нібито були підірвані. Місце командира танка знову зайняв Ойген Фаас, на моторному відділенні 811-й розмістили поранених, після чого самотня «Пантера» пішла на прорив. Інші піхотинці й танкісти рушили своїм ходом уздовж залізничного насипу.

На підході до місця, де раніше були підбиті два танки, які теж намагалися прорватися по залізничному насипу, «Пантера» №811, швидше за все, напоролася на знову виставлені червоноармійцями протитанкові міни або, що більш імовірно, фугас. Це і є третій підбитий танк з фотографій. На знімках видно, що потужним вибухом обидві гусениці танка буквально вивернуло назовні. Судячи з усього, після того, як «Пантера» з пошкодженою ходовою зупинилася, у неї кілька разів влучили з протитанкових гармат, після чого вона загорілася. Німецькі танкісти і піхотинці, що лишилися живими, розділившись на кілька груп і користуючись тим, що місцевість на північ від залізниці була ще частково вільна від радянських військ, спробували вирватися з радянського оточення через болота. Деяким з них пощастило і вони змогли вийти до німецьких позицій.

Третя в лінійці «Пантера» №811 знищена, на відміну від двох попередніх, на день пізніше – 1 квітня 1944 року. Пошкодження ходової частини занадто сильні для протитанкової міни – можливо, на колії був дуже вдало закладений фугас або зв’язка з декількох мін

У звіті 165-ї сд за цей день відзначено, що в районі полустанку і залізничної будки діють два німецькі танки, які ведуть вогонь по радянським бойовим порядкам.

1 квітня, виконуючи наказ командира 125-го ск, о 14:10 частини 165-ї сд, за артилерійської підтримки гармат 608-го ап і мінометів 328-го і 460-го окремих мінометних полків (омінп), перейшли в наступ і, долаючи вогневе опір противника, почали повільно просуватися вперед. При цьому 1-й батальйон 751-го сп 165-ї сд впритул підійшов до полустанку і зав’язав бій з німецьким гарнізоном, який був посилений трьома танками, і закріпився у цегляній будові, а 2-й батальйон стрімкою атакою вийшов на залізницю на захід від полустанку і захопив залізничну будку.

Ще лівіше до залізниці і східних схилів висоти 200.5 вийшли батальйони 562-го сп, а батальйони 641-го сп вийшли до околиць Старих Кошар. Згідно з журналом бойових дій 165-ї сд, о 20:00 1-й батальйон 751-го сп оточив полустанок і до 22:00 в результаті атаки звільнив його від противника. Німецький гарнізон був частково знищений, а окремими дрібними групами розбігся і сховався в гаю на північ від полустанку, де знищувався червоноармійцями.

Військовослужбовці дивізії СС «Вікінг» витягують з «Пантери» №821 останки згорілого танкіста

У відомостях про трофеї зазначено, що на полустанку захоплено три німецькі танки (один з них справний) і одна самохідна гармата «Фердинанд» – насправді штурмова гармата StuG.III та середній танк Ausf.G, ймовірно, зі складу 190-ї бшг. Також захоплено чотири кулемети і шість полонених з 2-ї роти 434-го гп і полку СС «Німеччина». Кількість знищених німецьких танків підтверджується і звітами 143-ї сд, в яких зазначено, що противник в районі полустанку, перебуваючи в оточенні і не маючи пального, змушений був підірвати сім своїх танків – мабуть, всі шість «Пантер» і один «Штуг».

Цікаво, що в одному зі звітів 143-ї сд зазначено, що в ніч на 3 квітня в районі полустанку захоплено сім полонених з 5-го тп СС, але з огляду на складну обстановку доставити їх в штаб не було можливості. Їх подальша доля невідома.

Цікаве і захоплення однієї справної «Пантери» – певно, не всі танки були підірвані екіпажами, а також присутність на полустанку штурмової гармати StuG.III, про яку в німецьких джерелах взагалі не згадується. Ця захоплена «Пантера», за наявними даними, пізніше буде передана в 230-й отп і поставлена ​​на хід.

Таким чином, з 16 «Пантер» 8-роти при прориві у Ковель три були знищені радянськими артилеристами, дві підірвані екіпажами, а один танк дістався радянським військам в справному стані, хоча в різних публікаціях пишуть, що втрат «Пантер» в ході прориву 8-ї роти в Ковель не було. В результаті рота безповоротно втратила шість «Пантер», без будь-якої користі обороняючи нікому не потрібний залізничний полустанок.

Джерела та література:

  1. Klapdor E. Viking Panzers – Stackpole Books, 2011
  2. Kurowski F. Panzer aces 2 – JJ Fedorovicz Publishing, 2000
  3. Oliver D. Viking Summer. 5. SS-Panzer Division in Poland, 1944 – ADH Publishing, 2012
Поділитися:

Пов'язані теми

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

X
X