День «Великой Беды»

На мою думку, немає ніякої «великої перемоги» – є лише велика біда, яка розпочалася не в 1939, 1941 чи 1945, а ще в 1917 році.

Більшовики і нацисти – це як причина і наслідок. Нацизм – абсолютно природна реакція на появу такого явища, як більшовизм. Коли майже увесь простір колишньої Російської Імперії був отравлений червоною чумою.

Знищення еліти, Червоний терор, Філософский пароплав, голод 1920-х, ГУЛАГ, Голодомор, «Розстріляне відродження», інші репресії кінця 1930-х, необрунтовані втрати за радянсько-фінську війну. І безліч інших подій після Другої світової війни.

Хоча, звичайно, найпопулярнішою вважається кампанія 1939-1945-х років.

Давайте пригадаємо, з чого розпочалася ця війна? А розпочалася вона із розподілу Польщі між СРСР та Третім Рейхом. Після чого був проведений спільний парад у Бресті. Ми не в числі «жертв» на котрих напали, ми одні із катів.

«Великая победа» – це розстріл усіх в‘язнів перед здачею міста.

«Великая победа» – це «заградотряды».

«Великая побела» – це коли кожен солдат і офіцер за потрапляння у полон вважався «предателем родины».

«Великая победа» – це стравлювання між собою поляків і українців.

«Великая победа» – це «бабы еще нарожают».

«Великая победа» – це неаргументоване втоплення особистої армії в крові, для того щоб першими увійти до Берліну.

«Великая победа» – це занизити кількість втрати аж до 7 млн осіб (виступ Сталіна у газеті «Правда» 1946-й рік).

На сьогоднішній день ця цифра становить більше 40 млн.

«Великая победа» – як додатковий акт проти людьської цивілізації, який розпочали ще в 1917 році.

Натомість, замість великої цивілізації і європейського напрямку ми отримали: відсутність еліти, інтелігенції, культурних досягнень, митців, вчених, філософів і тд. Ці наслідки ми можемо відчувати навіть сьогодні, особливо на пострадянському просторі.

Жодна фізична втрата не порівняється із втратою культури, менталітету. А на території Російській Імперії вона існувала і навіть була на європейському рівні.

Щиро радію тому, що Україна, як і решта цивілізованих країн, перейняла тенденцію «дня пам‘яті».

Так як у цій війні не було ні хороших, ні поганих. Солдати Вермахту та РККА виконували свої військові обов‘язки. ОУН та УПА – відстоювали ідею незалежної України. Армія Крайова відстоювала ідею незалежної Польщі.

Кожен воював за свою ідею та свої інтереси. На жаль, усе це вилилось у жахливе кровопролиття, та знищення невинного населення.

Усе це «причини та наслідки». Через диверсії партизанів, німецька сторона була вимушена діяти. НКВС займався знищення українських і польських сіл, тим самим натравлюючи УПА на армію Крайову та Крайову на УПА. СС займалися нелюдським знищенням єврейського населення і не тільки.

Усе це надзвичайно жахливі речі, які потрібно пам‘ятати і не допускати, щоб вони ставали на заваді сьогоденню. Так як у нас іноді відбувається із Волинською трагедією.

У цій війні немає чим пишатися. Гріхів зі сторони СРСР ні краплі не менше, ніж зі сторони Німеччини.

Підсумовуючи, за увесь соціалістичний досвід, починаючи із 1917 року, ми дуже сильно відстали в культурному плані… Що ж робити? Відповім словами нашої землячки Лесі Українки:

Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!

Я відверто хочу, щоб увесь пострадянський простір вилікувався від «червоної зарази», відмовився від «мракобесия» і почав будувати справжню велику культуру!

Отож, давайте будемо цивілізованими і разом з усім світом, будемо промовляти: «Ніколи знову», «Never again!»

Усім Мирного неба!