Ковель, «правильна» корекція дерев, якої немає

23.09.2021 о 18:32 · 8 хв читання

На жаль, у багатьох аспектах ми без сарказму відстаємо більше, ніж на сотню років, але тим не менше – із проблемами не потрібно жити, їх потрібно крок за кроком вирішувати!

Одна із таких проблем – це неправильна корекція зелених насаджень.

З цього приводу я подав депутатське звернення до Ковельського міського голови Ігоря Чайки. І для того, щоб нічого не було вирвано із контексту – текст мого звернення закріплений у фото, прошу ознайомитись.

Після чого отримав відповідь від виконавчого комітету за підписом міського голови Ігоря Чайки, якою я був безперечно обурений (відповідь закріплена у фото).

Зважаючи на те, що у відповіді на моє звернення фігурує наступне:

…вирішення проблеми із неправильною (на Вашу думку) корекцією зелених насаджень в місті Ковелі…

Можна зробити висновок, що на думку виконкому – корекція відбувається у належний спосіб, а неправильною вона є лише в моїй уяві.

Цікаво, якщо це позиція виконавчого комітету, як утвореного радою колегіального органу, то чому мене не запросили на його засідання із даного питання? Якщо ж це персональна позиція міського голови, то варто би йому було писати листа на власному бланку міського голови!

Таке безвідповідальне відношення до однієї із проблем нашого міста, яке щороку обурює ковельчан, мене не влаштовує, тому я вирішив зробити публікацію.

Відразу хочу зазначити дві найголовніші тези:

Наявність бензопили – не є показником компетентності фахівців!
Те що в законі є правила утримання зелених насаджень – не є показником того, що цих правил дотримаються!

Відкриваємо ті ж таки «Правила…», де йдеться про те, що підприємство-балансоутримувач проводить діагностику стану насаджень, відповідає за їх догляд та збереження, а роботи з їх утримання мають сприяти (увага, далі ключове слово) НОРМАЛЬНОМУ росту рослин.

Догляд включає в себе полив, внесення добрив, укриття, оприскування крон, обробку механічних пошкоджень та формування крони. Одним словом, все для того, аби виросло здорове дерево з сильною кроною. Тільки тоді воно повною мірою буде виконувати функції очищення від пилу, охолодження, зволоження повітря, генерувати кисень і буде домівкою та укриттям для птахів, які, у свою чергу, захищають дерева від хвороб, спричинених шкідниками. Так, саме таким чином, на взаємозалежних і взаємовигідних умовах формується екосистема, частиною якої ми є.

Якщо звести усю інформацію в одну тезу, то «правильна корекція та, яку не видно». І вже тут ми натикаємось на повне «фіаско» комунальних служб, так як уся корекція насаджень у місті відбувається за принципом «радикального спилювання», і все, що ми отримуємо на виході – лише голі стовбури дерев.

Чому ж так відбувається?

Після такого «догляду» дерево починає «панічно» та інтенсивно, де тільки можливо, пускати поросль – тоненькі гілочки, що вже ніколи не стануть частиною скелету дерева. Виглядає це потворно і, більш того, небезпечно. Така «корекція» зі спилюванням гілок тільки провокує зараження деревини цвілевими грибами, бактеріями і утворенням дупел.

Як правило, ці зрізи на великих гілках ніколи не загоються, а лише сприяють появі хвороб, комах, дефектів і гнилі у дерев, що допомагає їм швидше стати «пеньком» (див. фото «як вбити дерево»).

Врешті, такі дерева втрачають свою основну функціональність і, зрозуміло, що екосистемні послуги таких дерев зводяться до мінімуму.

Практику «коронування» використовують, АЛЕ тільки ранньою весною до початку вегетації і лише у вигляді формуючої обрізки із ціллю корекції крони дерев, аби задати їм форму і видалити сухе, пошкоджене гілля та саме ту поросль, яка так плекається нашими комунальниками.

Хоча звичайно, простіше взяти КамАЗ із бензопилою, порубати дерева, заробити на неефективній вирубці зелених насаджень і потім ще додатково заробити на зрізаному дереві як на сировині.

Але ж за це все місто розраховується бюджетними коштами, тобто коштами громадян. Я розцінюю це як сервіс і впевнений, що ми не повинні платити за послуги, якщо вони є неякісними.

Тобто цей «сервіс» який відбувається за місцеві кошти включає у себе «корекцію», завдяки якій дерева у Ковелі – по-перше, втрачають естетичну цінність. По-друге, стають аварійними і гнилими (хоча у правилах утримання йдеться про обробку механічних ушкоджень – завдяки яким в середину дерева НЕ МАЛИ Б попадати бактерії і гриби).

Щоб не бути багатослівним – наведу цитату із постанови КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 8 квітня 1999 року, №559:

До категорії пошкоджених до ступеня припинення росту належать дерева з переломом стовбура, обдиром кори понад 30 відсотків його периметра незалежно від довжини за висотою стовбура, обшморгом крони більше половини її довжини, обдиром та обломом скелетних коренів понад половину периметра стовбура, а також повалені дерева та ті, що мають нахил, спричинений дією антропогенних факторів, більше 30 відсотків від вертикальної осі, та зрубані та викорчувані чагарники.
До категорії пошкоджених до ступеня неприпинення росту належать дерева з обломом вершин або обшморгом крони від 1/3 до 1/2 її довжини, обдиром кори від 10 до 30 відсотків периметра стовбура незалежно від його довжини за висотою стовбура, обдиром та обломом скелетних коренів від 1/4 до 1/2 периметра стовбура, обламаними, обрубаними, обрізаними боковими гілками, а також дерева, що мають нахил, спричинений дією антропогенних факторів, до 30 відсотків від вертикальної осі, без відриву коренів.
5. До категорії знищених належать дерева та чагарники, зрубані без ордера на видалення зелених насаджень, повідомлення, декларації про початок виконання підготовчих або будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт

Тобто, велика частина дерев у місті Ковелі підпадають під вищезгадані критерії.

На чому справді варто наголосити, це те, що практика такої «корекції» присутня в усіх куточках України. Але є така річ як «політична воля», яка здатна докорінно змінити ситуацію.

Гарним прикладом політичної волі є місто Львів. Де давно почали перейматися проблематикою неправильної корекції зелених насаджень.

У Львові існує управління екології Львівської міської ради. Керівницею є Олександра Сладкова.

Одного разу, гуляючи у Львові, я випадково зустрів пані Олександру, яка люб’язно виділила мені декілька хвилин свого часу (за що їй велике дякую!) і розповіла, що тамтешніх комунальників навчають, як правильно діяти із деревами, пояснюють базові для європейських міст речі.

І я впевнений, що при бажанні можна обмінятися досвідом із фахівцями цієї справи. І проводити «виховні роботи» для ковельських комунальників. Також можливий варіант із створенням посади арбориста. Який відповідав би за зелені насадження в місті.

Хоча, якщо чесно, я не є прихильником збільшення кількості чиновників у місті. Але враховуючи те, що в Ковелі у міського голови є аж три консультанти, то що нам той один арборист.

Я гадаю, що усі погодяться із тим, що в місті потрібно вивчити ситуацію із деревами. Вияснити, які з них є аварійними та такими, що не несуть ніякої екологічної функції (я про «дерева-обрубки», де листя складає 20% від того об’єму, який мав би бути у нормального дерева) – вони потребують заміни.

Також дуже цікаве спостереження, я б навіть сказав філософське запитання: ви у Ковелі багато старих дерев бачите?

Нікому не цікавий грамотний догляд – гілка впала – рубаємо усе дерево.

Сьогодні керівництво міста неодноразово зазначає про проблему із шкідниками, через яких гине частина зелених насаджень.

Хоча, у мене з’явилося певне переконання стосовно цієї проблематики. А напередодні цієї публікації, мав нагоду спілкуватися із кандидатом біологічних наук, який тільки підтвердив мою думку.

Так що, можна сміливо заявити, що керівництво міста повторює так звану «систематичну помилку вижившого», і вона лікує проблему не з того боку.

Зараз поясню. Для цього нам доведеться пригадати базові уроки біології за 7-й клас і згадати що таке «ланцюг живлення».

Хто є головним природним ворогом комах і інших шкідників?

Правильна відповідь – пташки.

Де наші пташки? В нормальному розумінні цього слова – їх немає.

Чому їх немає?

Тому що їм немає де мешкати.

А де вони мешкають?

Правильно – на гілках дерев.

А де наші гілки дерев?

Правильно – їх немає.

Чому їх немає?