Сергій Кошарук: «Ковель вартий нашого єднання»

Сергій Кошарук був Ковельським міським головою у 2006-2010 роках. На цих же виборах він балотується на посаду очільника не тільки міста, а й всієї новоствореної об’єднаної територіальної громади, до якої увійшли деякі сільські ради з Ковельського і Турійського районів.

З якими планами йде на місцеві вибори кандидат і веде із собою до міської ради команду однодумців? Які уроки він здобув з попередніх виборчих перегонів? Як тепер оцінює свої перспективи?

Про це та інше журналіст видання Ковель медіа спитався в Сергія Кошарука під час інтерв’ю.

Робити Європу тут

Сергію Дмитровичу, чому ви вирішили стати кандидатом на посаду Ковельського міського голови?

— Все просто. Тому що я ковельчанин. Тут, у звичайній квартирі звичайної ковельської п’ятиповерхівки, живе моя сім’я: дружина, діти – двоє синів і їх молодша сестричка. «Запасних аеродромів» в «Європах» у мене немає, та й не прагну їх мати. Отже, треба не просто мріяти про Європу, а робити її тут.

І роблю в міру сил і можливостей вже не один десяток років. Спочатку в якості молодого підприємця. Потім – міського голови. Пізніше – на посаді директора Ковельського міського культурно-просвітницького центру, виконавчого директора Асоціації «Енергоефективних міст України», заступника голови Волинської ОДА… Для мене всі ці посади – це перш за все різні можливості для того, щоб реалізовувати позитивні для Ковеля ініціативи. Я завжди відчуваю себе ковельчанином, де б не був – у Луцьку, Києві або Чикаго.

Незручне запитання. Якої головної помилки ви припустились на посаді Ковельського міського голови в 2006-2010 роках?

(Усміхається) Люблю незручні питання. Часто ставлю їх перед самим собою. Також отримую їх і на зустрічах з ковельчанами і з задоволенням на них відповідаю.

Отже, по суті головна помилка – це та, що у 2006-му пішов у владу сам, без команди. Багато людей думають, що міський голова – це такий собі місцевий «самодержець», який має можливості одноособово вирішувати всі проблеми. Насправді жодної гривні з міського бюджету без колективного рішення депутатів на потреби міста не спрямуєш.

Тому доводилось балансувати між двома конкуруючими групами депутатів. На це йшло багато часу і сил, які могли би бути направлені на більш корисні для міста речі.

Сьогодні така команда є. Фахова, професійна. З високим потенціалом і високими моральними рисами. Це команда кандидатів в депутати Ковельської міської ради від «Європейської Солідарності». І за усіма опублікованими і неопублікованими дослідженнями саме «Європейська Солідарність» матиме найбільше представництво у майбутній Ковельській міській раді. Але ми все ж лишаємось відкритими і для партнерства з іншими політичними силами. Як складеться це партнерство після виборів великою мірою залежить від поведінки потенційних союзників і під час виборів.

Тому сьогодні стоїть питання не просто виграти вибори на посаду Ковельського міського голови і до Ковельської міської ради, а виграти їх «із запасом». Щоб уже після виборів мати повноцінну можливість втілювати ті позитивні програми, за які проголосували ковельчани і не тратити дорогоцінний час на вмовляння інших депутатів.

Щодо програми. Що пропонуєте? І наскільки реальні ці наміри?

— Наміри реальні і базовані на досвіді – особистому та інших міст. Бо, наприклад, якщо ефективна програма залучення інвестицій відмінно працює в Кам’янці-Подільському, Вознесенську чи навіть в прифронтових Новогродівці чи Краматорську на Донеччині, то чому вона не може працювати в Ковелі, який має чудове розташування, близькість до кордону з ЄС і надзвичайні логістичні можливості? Але тут вона не дуже працює. Бо немає політичної волі. Бо нинішня міська влада всі позитивні ініціативи «відфутболює».

Дивно виходить: як представник Асоціації «Енергоефективних міст України» я можу ініціювати і започатковувати позитивні програми в інших містах України, а в рідному місті – ні. Це, до речі, теж стало одним з аргументів, чому я погодився балотуватись на посаду Ковельського міського голови.

Але про наші реалістичні наміри – 5 основних напрямків.

На перше місце ставимо безпеку і комфорт ковельчан. Тому будемо втілювати програму «Ковель – 911».

Далі – «Здорова громада».

Вважаю, що «Освіта і культура» (наступний розділ) – це інвестиції в майбутнє.

«Екологія та благоустрій»: європейські стандарти, неодмінні складові підвищення якості життя.

Та всі ці плани залишаться просто планами, якщо бюджет міста не буде наповненим. Тому базовим в нашому баченні є розділ «Підприємництво та робота»: бізнесу – сприяння, ковельчанам – робочі місця.

Голосування за нашу команду будемо оцінювати і як голосування за цю програму. Відповідно – її втілення стане нашим основним пріоритетом.

Ціна цих виборів – 10 років життя Ковеля.

Все ж наскільки реальні ці плани? Україна в кризовому стані, економіка близька до колапсу…

— Найголовніша криза – криза відповідальності і, як наслідок, відсутність будь-яких гарантій. Розглянемо на макрорівні.

Не все було гладко, але з 2014 по 2019 рік економіка Україна демонструвала зростання. І це попри війну, санкції Росії, загрозливу внутрішню нестабільність.

Прийшла нова «зелена» команда. І ще до COVID-19 почався відчутний спад. В чому ж причина? А причина в безвідповідальності. Президент скидає на Прем’єра, Прем’єр – на міністра, міністри перекладають навантаження на місцеве самоврядування. В результаті – ніхто ні за що не відповідає і нічого не гарантує. Чи стали б ви щось планувати, інвестувати за таких умов? Впевнений, що ні.

Так само на рівні міста. Якщо міський голова зобов’язаний своєю посадою більш впливовому дядьку, то він завжди буде на нього оглядатись. І перекладати відповідальність за прийняття рішень на заступників, ті – на своїх підлеглих. І серйозних рішень ніхто самостійно не прийматиме. І нічого гарантувати не зможе. Результат? Відомий…

Тому й плануємо спиратись виключно на громаду вже з моменту голосування. Тільки зобов’язання перед громадою розв’язує руки і надає певну свободу дій.

Не буду приховувати, були пропозиції до мене з боку згаданих впливових «дядьків». Причому як щодо підтримки, так і просто щодо невисування. Та я їх відкинув. Як результат – в Ковелі з’явився свій «голобородько» (усміхається).

Щодо програми наших дій, то вона не настільки вартісна. Не плануємо посеред Ковеля будувати Бурдж Халіфа. Основні зусилля – на вдосконалення систем управління, комунікація з громадою, логістику і стимулювання ініціативності. Це, в поєднанні з відповідальністю і підтримкою громади, приведе в Ковель і можливості, і інвестиції. Такий досвід інших українських міст.

Чому ви все-таки не пішли самовисуванцем? Багато хто вважає, що ковельчани різних політичних поглядів швидше би об’єднались навколо Вашої кандидатури.

— Це було б просто непорядно. Є команда, є командна робота. До того ж така командна робота полегшує реалізацію планів вже на посаді міського голови. Одна справа, коли міський голова задля блага міста може задіювати партійну вертикаль від міста, обласної ради і до Верховної Ради, а в перспективі – Кабміну, чи навіть Президента України. Інша справа – коли він голий, як перст, і змушений щоразу кланятись з найдрібнішої проблеми, яка виходить за межі його повноважень. На такі часті поклони спини не вистачить (усміхається).

Зараз правила владної гри такі, що труднощі можна долати лише командно. Зрештою, це відображено і в нових повноваженнях майбутніх міських голів. Мера-самовисуванця новообрані депутати можуть позбавити повноважень значно простішим способом, ніж «партійного».

Тому хай не ображаються мої колеги-конкуренти, що є самовисуванцями, але їхній шлях малоперспективний

Яка ціна цих виборів для Ковеля? Чим ризикуємо?

— Головна складова ціни – використані чи невикористані шанси. Зараз світ динамічний. Пожвавлюється конкуренція між країнами і громадами. Прискорення інформаційного обміну відкриває нові можливості. При цьому очевидні кризові випробування. Все це вказує на те, що перемагають і перемагатимуть ті, хто більш сконсолідований і здатний до прийняття виважених збалансованих рішень.

Тому, який підхід переможе на виборах, так і жити будемо. Переможе черговий «голобородько» – рішення прийматиме не громада, а його «патрони». Втрата часу – в кращому випадку. В гіршому – окремий феод для кормління феодала з відповідним ставленням до ковельчан як до кріпаків.

Є, зрештою, негативний приклад Луцька, де ключові рішення приймаються не в приміщенні міської ради, а в «Директорії» або й у Швейцарії. Як це відображається на рівні інтересів звичайних лучан? Та відомо як. Треба біля Луцького замку територію звільнити? Задіяли бульдозери, знесли торгові місця, людям нічого реального не пропонуючи. Пологовий виселити? Теж без проблем, ковідом прикрились і вперед, незважаючи на людей… Чи хочемо, щоб так і в Ковелі стало? Впевнений, що ні.

Якщо ж залишиться нинішня команда (що дуже малоймовірно) – все просто законсервується, а значить краще не стане точно, бо світ чекати не буде. Голос згаданого «патрона» теж буде вирішальним. Підтвердження цього: стало відомо, що дуже ймовірне післявиборче об’єднання ковельського «голобородька» з тим, хто нібито «вже надоїв», у вже «новій» владі.

У випадку перемоги в громади з’явиться шанс. Невикористаних можливостей в Ковеля багато. Головне шукати їх, а не витрачати час на постійне з’ясування стосунків.

Я би сказав, що ціна цих виборів для Ковеля – не 5 літ, а всі 10. А може й більше. Бо доганяти і проходити непройдений раніше шлях вдвічі важче.

Ковель вартий єднання

Волинь відносять до сфери впливу групи Коломойського-Палиці. Після влиття до політичного проекту «За майбутнє» групи Івахіва ця політична партія претендує на більшість в майбутніх органах місцевого самоврядування. Що можете цьому протиставити?

— Правильно відзначили – «претендує». А «претензія» – не доконаний факт. Відчуваю, що більшість їм вже не світить. Але своїх ставлеників на посади голів ОТГ вони пропихатимуть. Ковель – не виключення.

Що протиставити? Перш за все, активність. Спілкування віч-на-віч – найефективніша форма агітації. Практикуємо. І досить успішно. Хоча й інші форми агітації теж присутні.

Ви згадали за пропозиції. Але Ви теж щось пропонуєте своїм потенційним партнерам…

— Є суттєва різниця. Мої пропозиції публічні і відкриті. Посад і можливостей я не роздаю. Швидше, йдеться про відповідальність.

Запропонували близьким ідеологічно партіям координувати дії. Можливості обмежені законом: знятись вже ніхто не може. Та все ж співпраця реальна і може бути різнопланова: від узгодження спільного кандидата на посаду міського голови, до взаємного непоборювання і спільного контролю за голосуванням.

Були зустрічі і розмови. Публічні. І нічого таємного сказано не було.

Принципи і погляди навколо яких запропоновано об’єднатись прості: український патріотизм, проти «олігархізації» країни і Волині, критичне ставлення до нинішньої міської влади, взаємне непоборювання, координація дій. Звертались до «Свободи», УНП, СіЧі, Національного корпусу, Радикальної партії Олега Ляшка, до частини самовисуванців…

Але, пропонуючи таку «антиолігархічну» платформу, невже ви не розуміли, що можливі впливи ваших основних опонентів на потенційних союзників? Є ж давні контакти і, можливо, досі актуальні зобов’язання. «Свобода» давно на обласному рівні має тісну співпрацю з групою Палиці, на міському – з Кіндером. УНП та Ігор Верчук не стануть заперечувати своєї історії близьких стосунків з Ігорем Гузем – одним із незаперечних лідерів партії «За майбутнє» на Волині. Кістяк місцевої СіЧі та Ігор Пініс – вихідці з колишнього «УКРОПу», донедавна базової партії групи Коломойського…

— Все розумілось. Та все ж дали можливість не оглядатись на минуле. Наскільки запрошені скористались цією нагодою – судити вже ковельчанам…

Тепер про конкретні величини. Бо можна як завгодно надувати щоки, але вибори – це не тільки агітація, але й контроль під час підрахунку голосів. Поки що, на жаль, живемо в країні, де важливо не тільки як голосують, але і як рахують.

Просте питання кожному з потенційних союзників. Скільки людей ви подали до складу дільничних виборчих комісій, яких є 42? Бо «Європейська Солідарність» забезпечила присутність 83 людей в складі ДВК – практично по дві особи у кожній комісії, більше двох закон не дозволяє.

От і виходить, що всі сукупно мають представництво в комісіях менше, ніж у «Європейської Солідарності». В деяких, як в «радикалів» і «СіЧі», взагалі, наскільки мені відомо, нуль. У самовисуванців картина ще гірша. Це і є показник не дутих, а реальних, обґрунтованих претензій на перемогу. Це конкретні зафіксовані цифри, не голослівні заяви.

Місцева команда «Національного корпусу» в цій ситуації проявила дорослу чоловічу розсудливість і мудрість, за що їм дякую. На Покрову, 14 жовтня, ми підписали взаємну зобов’язальну угоду. Приклад для єднання.

Інші, традиційно для українців, все ще думають. Чим зумовлене таке довге думання – внутрішніми чи зовнішніми чинниками – мені достеменно не відомо. Та ближче до виборів ковельчани матимуть можливість самостійно без підказок збоку визначити, хто до якого берега насправді пристав. Ділом перевіряється все.

Зрештою, я точно знаю дві речі.

Політичні партії – це далеко не вся громада.

І Ковель вартий нашого єднання!


Вам може бути цікаво

У Ковелі продовжили карантин до 22 червня

У Ковелі послабили карантин: які заклади запрацюють

Запрошуємо на зустріч з Іриною Геращенко

Облрада залишила свою поліклініку в Ковелі на самовиживання

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.