Дмитрук Олександр Степанович

Народився 11 жовтня 1970 року у багатодітній родині у селі Карпилівка Камінь-Каширського району. Тут закінчив середню школу.

У 1988 році був призваний на строкову військову службу.

Здобув фах тракториста у Камінь-Каширському професійному училищі. Служив прапорщиком у Збройних силах.

Тривалий час працював в закордонних будівельних фірмах.

У 2015 році брав участь у бойових діях у зоні проведення АТО на сході України. Був механіком-водієм артилерійської установки в 24-ій окремій механізованій бригаді імені короля Данила Галицького.

У перші дні повномасштабної війни росії в Україні записався в тероборону. Втім, згодом прийняв рішення, що його знання, досвід будуть більш необхідними на передовій та пішов добровольцем на фронт. Там уже воював його молодший син Олександр та племінники.

Олександр Степанович жив армією. Він був талановитим військовим, мужньо і віддано боронив рідну землю.

Біля села Червоне Миколаївської області 31 березня 2022 року обірвалось життя Олександра Дмитрука. Він загинув, коли виносив з поля бою свого пораненого командира.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдат Дмитрук Олександр Степанович (посмертно) нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (указ Президента України від 2 травня 2022 року №293/2022).

Похований на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Дмитруку Олександру Степановичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) рішенням Ковельської міської ради від 28 липня 2022 року №24/38.